За здоров’ям - на город

Гарбуз вважають за одну з якнайдавніших харчових рослин. Найперша згадка про нього, а швидше про посудину з гарбуза - калабасе, датована 8 тисячами років тому. Жителі Мексики культивують гарбуз вже 5 тисяч років, він був відомий і древнім єгиптянам, а древні греки і римляни робили з нього пляшки для води і вина. У Європу гарбуз потрапив лише на початку 16 століття, перша згадка про нього значилася в одному з лікарських порадників 1543 року.

За змістом цілющих речовин гарбуз перевершує багато інших овочів. У ньому є цукор, каротин, вітаміни С, В1, В2, В5, В6, Е, РР і такий рідкий вітамін Т, який сприяє прискоренню обмінних процесів в організмі, вітамін K, необхідний для згортання крові, жири, білки, вуглеводи, целюлоза, пектинові речовини, мінерали, у тому числі калій, кальцій, залізо. Каротину в гарбузі у п’ять разів більше, ніж в моркві і в три рази більше, ніж в яловичій печінці. З цієї причини офтальмологи рекомендують людям з порушеннями зору вживати гарбуз і гарбузовий сік. За вмістом заліза помаранчевий гарбуз заслуговує на звання чемпіона серед всіх існуючих овочів, з цієї причини його добре вживати тим, хто страждає на анемію. Пектинові речовини, виявлені в гарбузі у великій кількості, сприяють виведенню з організму токсичних речовин і холестерину.

Насамперед, гарбуз вважається кращим овочем для дієтичного харчування. Страви з гарбуза рекомендують включати в раціон для профілактики гострого і хронічного нефриту і пієлонефритів. Завдяки солям калію, гарбуз володіє сечогінною дією. Також цей овоч дуже корисний людям, страждаючим захворюваннями серцево-судинної системи і гіпертонією. Свіжий сік гарбуза добре пити при хронічних запорах, запаленнях сечостатевої системи, нирковій недостатності, геморої і нервових розладах. Гарбуз чудово виводить з організму солі і води і при цьому не подразнює ниркову тканину. Крім того, знахарі вважали, що гарбузовий сік дуже допомагає чоловікові підтримувати свій сексуальний тонус.

При токсикозі вагітних гарбуз можна використовувати як хороший засіб від нудоти. Гарбузова каша підійде тим, хто бажає схуднути: вона нормалізує обмін речовин і виводить з організму шлаки. Відваром м’якоті вгамовують спрагу і знижують жар у хворих. Гарбуз також чудово личить тим, хто страждає захворюваннями шлунково-кишкового тракту з підвищеною кислотністю. При запаленні та цирозі печінки, хронічному гепатиті, печінкових набряках поряд із м’якоттю в сирому вигляді хворим корисно вживати гарбузові каші з рисом та пшоном.

Корисна не лише м’якоть гарбуза, але і гарбузове насіння. Воно є просто джерелом високоякісного харчового масла (від 32 до 52 відсотків). У багатьох країнах Європи, наприклад, в Австрії, Німеччині і Румунії, масло споживають для приготування різних овочевих салатів. Крім того, в насінні дуже багато цинку, тому це природній афродізіак. Розтерте з медом насіння гарбуза - один із старовинних глистогінних засобів. Сушене гарбузове насіння дуже корисне чоловікам, ним лікують простатит, для цього на самому початку захворювання щодня натщесерце і увечері слід з’їдати по 20-30 насінин.

Якщо є набряки, слід щоденно споживати до 0,5 кг сирого м’якуша, чи одну-дві склянки свіжого соку, чи 2 кг вареного або печеного гарбуза впродовж кількох місяців. Слід наголосити, що гарбуз м’яко впливає на моторну функцію кишечнику й одночасно дезінфікує, тому незмінний у разі запорів, захворювань товстої кишки, зокрема колітів, ентероколітів. Гарбуз, як багатюще джерело каротину, запобігає раковим новоутворенням. Американські вчені зробили висновок, що та жінка, яка хоч раз на тиждень їсть каротиновмісні продукти (гарбуз, моркву, капусту броколі), має на 27% менший ризик захворіти на рак матки. Ці ж продукти запобігають раку гортані у людей, які кинули курити, але все ще перебувають під дією нікотинової отрути.

Сприятливо позначається споживання гарбуза і на стані зубів, адже фтор запобігає карієсу. Позитивно впливає гарбуз на нервовий стан: у разі безсоння, тривожного сну, неврозів п’ють гарбузовий сік з медом. Рани, опіки, ластовиння, вугри, екзема теж лікуються гарбузом - шляхом накладання тертого м’якуша сирого плоду. А на застарілі гнійні рани, трофічні виразки на кінцівках у хворих на діабет кладуть компреси з відвару цвіту гарбуза.

Тож споживайте гарбуз, краще сирим чи у вигляді соку, і він активно візьметься допомагати вам бути бадьорим та здоровим. Медики вважають, що систематичне споживання гарбуза - це “курорт удома”, до того ж цей курортний гарбузовий сезон можна продовжити на кілька місяців.

У серпні диня і кавун - улюблені ласощі дітей і дорослих. Ми всі знаємо, що це дуже корисні і соковиті фрукти. Тільки і диня, і кавун - це зовсім не фрукти, а на питання, чим саме вони корисні, важко дати точну відповідь. Наприклад, диня - це овоч, близький родич огірка, а кавун - ягода “двох сезонів”: перші кавуни з’являються на наших прилавках вже наприкінці червня, а другі (які вважаються справжніми) - восени. Так чим же корисні ці соковиті делікатеси? М’якоть кавуна містить природні цукри, що добре засвоюються організмом, велику частину яких складають фруктоза і глюкоза, меншу - сахароза. Також в кавуні містяться вітаміни B1, B2, С, РР, фолієва кислота, каротин, пектинові полісахариди, клітковина і мікроелементи: калій, магній, залізо, натрій, кальцій, фосфор та ін. Такий багатий асортимент поживних речовин позитивно впливає на серцево-судинну систему, залози внутрішньої секреції, сприяє підвищенню активності корисної кишкової мікрофлори. Здавна широко використовують кавун в народній медицині як сечогінний засіб при набряках ниркового та серцево-судинного походження. Наразі кавуни показані при таких урологічних захворюваннях, як цистит, нефрит, пієлонефрит. Дуже важливо, що клітковина кавунів містить калій, який при прийомі інших сечогінних ліків вимивається з організму. Кавун також рекомендується включати в дієту (до 2-2,5 кг свіжої м’якоті) при хворобах печінки і жовчного міхура (цироз, хвороба Боткіна, дискінезія жовчовивідних шляхів), запорах, подагрі, артритах, атеросклерозі, гіпертонії, коронарній недостатності, ангіні. Він також ефективний у тих випадках, коли людина піддається до виробничих або побутових (наприклад, алкогольна) інтоксикацій. Оскільки кавун багатий залізом, необхідним для кровотворення, він допомагає при анемії. Підвищений вміст в його м’якоті легкозасвоюваних цукрів робить цей плід дуже корисним при цукровому діабеті, а велика кількість ніжної клітковини благотворно позначається на травленні, сприяє посиленню перистальтики кишківника, прискорює виведення холестерину. Для загального очищення організму за відсутності протипоказань застосовується так зване “кавунове голодування”, коли протягом 3-4 днів в їжу вживаються тільки кавуни і чорний хліб. Інтенсивне виділення сечі під час цієї процедури також промиває нирки і сечовивідні шляхи, виводить за рахунок високої динаміки процесу крупинки піску і дрібні камені. Правда, таке лікування можливе лише восени, оскільки повноцінно законсервувати м’якоть кавуна для її використання протягом тривалого часу не вдається. “Кавунове голодування” застосовують також у поєднанні з прикладанням м’якоті до уражених місць при псоріазі та екземі. Для догляду за шкірою та її омолодження використовують маски з кавунової м’якоті або кавунового соку - їм просочують складену в кілька шарів марлю, яку потім кладуть на обличчя і шию. Через 20 хв. марлеву серветку знімають, шкіру ополіскують, промокають рушником і наносять крем. У той же час солодкий плід може таїти в собі чималу небезпеку. Справа в тому, що для кавуна характерна здатність накопичувати у м’якоті всілякі хімічні сполуки, що є за своєю природою токсичними. У кавуні вони можуть концентруватися у вигляді ущільнених грудок, що досягають розміру 2-2,5 см. Їх легко впізнати за жовтим кольором на тлі дозрілої червоної м’якоті. Можна, звичайно, вирізати ножем змінені ділянки клітковини, а кавун, що залишився, з’їсти. Але чи варто ризикувати здоров’ям заради сумнівного задоволення? При купівлі кавуна обов’язково звертайте увагу на зовнішній вигляд кавуна. Як правило, кавуни, що увібрали в себе “хімію”, не витримують тривалого зберігання, і з плином часу на шкірці починають з’являтися округлі розм’якшені ділянки темнішого кольору. Разом з тим м’якоть втрачає свої смакові якості і стає непридатною до вживання. Причому, чим більшого розміру кавуни, чим раніше вони дозріли, тим вище ймовірність накопичення в них небажаних сполук.

Солодка пахуча диня складається на 95% з води, а також містить цукор, кальцій, цинк, жири, вітаміни А, В, С і Р. У м’якоті баштанної цариці дині є речовини, що допомагають виробленню серотоніна, - “гормону щастя”, тому вона корисна тим, у кого поганий настрій. Наївшись дині про запас, можна підготувати організм до приходу зими, укріпити імунітет - завдяки кремнію, яким багата ця ягода. Цей мікроелемент регулює всі фізіологічні функції організму: покращує обмін речовин, роботу кори головного мозку, нервів і стінок внутрішніх органів. Завдяки ньому диня і допомагає боротися з хронічними запальними захворюваннями. Через високий вміст заліза диня стимулює кровотворення, тому вона корисна тим, хто страждає на анемію (недокрів’ям) і жінкам у критичні дні. Насіння дині містить велику кількість цинку. Цей мікроелемент стимулює вироблення сперми, тому насіння дині вважаються народним афродизіаком. У скоринках дині багато вітамінів, що володіють антиоксидантними властивостями. Вони надають омолоджуючу дію на шкіру обличчя. Накладати кірки на шкіру обличчя особливо корисно тим, у кого вона прикрашена ластовинням. У дині міститься багато важких цукрів, тому нею не варто захоплюватися діабетикам. Надмірне вживання дині може викликати розлад кишківника і коліки. Слід обмежити вживання цього овочу людям з надмірною масою тіла. Щоб диня принесла більше користі, вона повинна бути стиглою - тоді в ній міститься максимум вітамінів. Плоди, що дозріли, видають глухий звук. Ще один критерій стиглості - кірка. У стиглої дині вона повинна бути м’якою (якщо натискати на неї з протилежного боку від стебла). Не варто купувати диню з пошкодженою кіркою: м’якоть може бути ватяною і гіркою на смак. І пам’ятайте про запах: стигла диня має чудовий аромат. Крім того, дині, як і кавуни, можуть бути нітратними, тому вимагайте у ринкового продавця довідку санітарної лабораторії про проходження динями нітратного контролю. Порада: диня дуже капризна - вона не любить сусідства в шлунку, тому уникайте прийому їжі 2 години до і після вживання дині, інакше буде пронос.

Дієтологи багатьох країн схиляють голову перед кабачками. Саме так, перед звичайними кабачками. Виявляється, що вони з користі для організму дадуть фору таким овочам, як авокадо та броколі. Мало того, що в кабачках багато калію (до 238 мг на 100 г) в них ще міститься натрій, кальцій, магній, фосфор, мідь, залізо, органічні кислоти, вітаміни С, В1, В2, а пропорція натрія і калія витримана ідеально (1:100). Якщо говорити про калорії, то в свіжих кабачках їх лише 27. Завдяки такому наповненню кабачок допомагає залишатися здоровими надовго. А для тих, хто тісно знайомий з лікарями, він і зовсім незмінний продукт. Він рекомендований при шлунково-кишкових хворобах, жовчного міхура, дванадцятипалої кишки, гіпертонії, ожирінні, недокрів’ї і серцево-судинних захворюваннях. У кабачках менше води, ніж в аналогічних овочах з високим вмістом мінеральних солей, тому пюре можна вводити в дитячий раціон одним з перших. На цей овоч вкрай рідко буває алергія. Не рекомендується захоплюватись кабачками, хіба що при захворюванні нирок, які пов’язані із порушенням виводу калію.