Віддайте людям квартири!

Гостроти проблемі додає і той факт, що будівництво дозволили вести біля аварійно-небезпечного об’єкта - заправки. А відтак статися може що завгодно.

Увірвався терпець в учасників фонду фінансування будівництва 16-поверхового житлового будинку №4 на вулиці Гагаріна. Адже вже два роки вони чекають на відновлення будівництва будинку від керівника ТОВ “Рівненський МЖК”, який виступає забудовником та ТзОВ “Інвестиційно-будівельна компанія “Сібінвестград”.

Незважаючи на високий ступінь готовності будинку (близько 80%), терміни здачі декілька разів переносилися. Спершу датою новосілля було 30.06.2009 р. Пізніше забудовник взяв на себе зобов’язання до 30.03.2010 року ввести будинок в експлуатацію незалежно від обсягу фінансування. Але, починаючи з вересня 2008 року, роботи із будівництва даного об’єкта практично не здійснювались.

Більше трьох років будинок перебуває без даху, що негативно відобразилось на технічній якості будівництва, втраті якості штукатурки, з’явилась загроза подальшої експлуатації ліфтів, які перебувають у ліфтових шахтах.

Куди лише не зверталися інвестори з проханням розібратися у ситуації: до Президента, КМУ, Мінрегіонального розвитку та будівництва, Рівненську ОДА, міську адміністрацію, УКБ в Рівненській області, прокуратуру Рівненської області тощо. Але численні звернення позитивного результату не дали.

Довірителі з надією чекали проведення конкурсів з відбору об’єктів та їх забудовників для надання державної підтримки на добудову об’єктів незавершеного житлового будівництва. Та після того, як будинок включили до участі в програмі будівництва доступного житла, обіцяної підтримки з боку держави ніхто так і не дочекався.

До сьогоднішнього дня головну причину зупинки будівництва посадові особи називали фінансову кризу в країні. Найбільше вразило те, що 13 родин впродовж року з’ясували, що на 100 відсотків проінвестувавши квартири, не залучаючи кредитні кошти банків, виявилися жертвами “Трансбанку”. З’ясувалося, що всі квартири у новобудові знаходилися в іпотеці. І при інвестуванні будівництва кошти йшли на погашення кредиту, після чого квартира виводилася з іпотеки. З невідомих причин 12 квартир з іпотеки не вивели, хоча свідоцтва про участь у ФФБ були видані. При переуступці боргу генпідрядника “Сібінвестград”, АКБ “Трансбанк” передав АТ “Укрексімбанк” 13 квартир довірителів, як іпотекодавців. Тепер, коли інвестори виконали всі умови договору і сплатили всі кошти, вони виявилися боржниками державного банку. Тобто опинилися у подвійній іпотеці.

На думку довірителів, було б логічним, якби при передачі в іпотеку квартир, АТ “Укрексімбанк” отримав і функцію Управителя Фонду фінансування будівництва, та дофінансував добудову будинку з подальшим продажем вільних осель, що дозволило б повернути кредитні кошти банку та вирішити проблему завершення будівництва. Але незрозуміла позиція державного банку лише поглиблює і без того складну ситуацію навколо даного будинку.

Між тим, інвесторами будівництва є в основному молоді сім’ї з дітьми, які заплативши повну вартість за житло, змушені жити на винайманих квартирах, чекаючи на закінчення будівництва та виплачуючи непосильні валютні кредити. Інші, віддавши в заставу існуюче житло, з надією покращити умови проживання, ризикують взагалі залишитись без даху над головою.

Нещодавно побачив доволі цікаве соціологічне опитування. Більше третини українців за можливості без будь-яких сумнівів та вагань переїхали б жити в іншу країну. При цьому кількість бажаючих емігрувати серед молоді в рази більша. Це страшні цифри. Фактично значна частина громадян України не бачить перспектив на батьківщині і готова покинути рідну країну за найменшої нагоди. На місці нашої верховної влади - не плутати з владою місцевою, автор би замислився над причинами таких налаштувань.

Одним з головних чинників є тотальна недовіра народу до влади, невіра в те, що вона (влада) захистить інтереси простих українців. Випадок з мешканцями одного будинку, на жаль, тільки підтверджує цю тезу. Держава насамперед повинна дбати про добробут своїх громадян. Якщо вже так трапилось, що сорок сім сімей заплатили за житло і роками не можуть домогтися, щоб у ньому жити, держава мусить їм допомогти. Так, подібних ситуацій в Україні багато - сотні, а можливо, і тисячі. Нічого, має люба держава важелі впливу на банки, аби ті пішли на поступки забудовникам, є державні програми, за якими можна підтримати будівельні компанії, які потрапили в скрутне становище. Кошти? Врешті-решт можна на час кризи відмовитися від частини амбіційних проектів - таких як “Євро - 2012”. Бо для держави пріоритет є люди, їх добробут і захист їх прав.

На жаль, в нас з цим поки що щось не складається. На жаль… Так що панам можновладцям навряд чи варто дивуватися тому, що їх авторитет серед населення, м’яко кажучи, не дуже високий.