До опалювального сезону готові!

Про те, яким видався цей підготовчий період для головного “тепловика” міста і які сюрпризи готує нам новий опалювальний сезон, розповідає директор КП “Теплотранссервіс” Петро СЕРГІЙЧУК (на фото).

- Петре Миколайовичу, як ви готувалися до 15 жовтня - дня подачі тепла, які роботи були проведені в місті й наскільки суттєво вони вплинуть на якість послуг?

- З 15 квітня, одразу після закінчення попереднього опалювального сезону ми склали план графіку робіт із підготовки до наступного, адже саме завдяки такому ретельному підходу до справи вдається уникати багатьох проблем на тепломережах взимку. Відтак, технічно місто цілком готове до прийому тепла. Нам вдалося випробувати 100 відсотків теплових мереж, а це - 132 кілометри, відремонтувати 15 котелень, 43 теплопункти та 10 ІТП. Обладнання готове практично все.

Наразі ми завершуємо певні роботи пов’язані з благоустроєм територій, згортанням землі довкола придворових тепломереж. А вже незабаром почнемо перевіряти чи у порядку труби в будинках, застосовуючи, так звану холодну прокрутку. Для цього заповнюватимемо внутрішньобудинкові системи водою, що дозволить оцінити їх надійність. Навіть, якщо щось десь підтікатиме, ми виправимо ситуацію до початку опалювального сезону. Якщо цього не зробити, то цілком ймовірно, що і батарею з гарячою водою розірве!

Таким чином до початку жовтня ми та місто будемо цілком готові. До опалювального сезону в цьому році ми зробили надзвичайно багато, однак, на мою думку, цього все одно не достатньо.

- Чи застосовувалися цьогоріч нові технології для ремонту мереж?

- Тепломережі прокладалися і перекладалися попередньоізольованими трубами у пінополіуретановій оболонці різних діаметрів (на фотот знизу). Можна, звичайно, було використовувати й мінвату. Однак ця технологія дешевша лише з першого погляду, адже якщо порахувати вартість перекриття та інших допоміжних матеріалів, у сумарному підрахунку попередньоізольовані труби використовувати набагато вигідніше. До того ж й втрати тепла будуть незначними - 3-5 відсотки.

- Скільки на це було витрачено коштів?

- У межах 12 мільйонів гривень. Це гроші підприємства, закладені у тарифі з теплопостачання.

- Знайти таку суму для вашого підприємства було, напевно, проблематично, адже опалювальний сезон ви зустрічаєте з величезними боргами.

- Ситуація непроста. Якщо відмінусувати різницю у тарифах, борги населення та бюджетних установ, ймовірну реструктуризацію тощо, то фактично не вистачає близько 22 мільйонів гривень, які ми маємо сплатити за газ.

- Як скоро потрібно віддати ці кошти і звідки ви їх плануєте брати?

- Розрахуватися потрібно до початку опалювального сезону, відтак було прийняте рішення взяти кредит у банку. З проханням дозволили віддати під заставу майно підприємства, ми звернулися до депутатів. Тепер, коли отримали добро, відкриватимемо кредитну лінію. Зауважте, що цьогоріч не даватимемо у заставу міське майно, банк погодився на наші котельні мережі - всього сім об’єктів.

- З іншого боку, аби населення не мало перед вами боргів, то й кредит не потрібно було б брати.

- Люди різні: одні - платять, отримуючи невеликі зарплати і пенсії, інші - ні, маючи великі статки. Є споживачі, які заборгували нам більше, ніж 15 тисяч гривень. Не можу сказати, що населення зовсім не сплачує за тепло - платять, щоправда, не так, як би хотілося. На сьогодні мешканці винні нам близько 19 мільйонів гривень, друга група споживачів - гуртожитки, відомчі ЖЕКи - біля 25 мільйонів. Що цікаво, серед числа злісних неплатників ті, у кого є гроші і можливість сплатити, але вони чомусь вважають, що сплачувати за комуналку - не головне.

- Як виходите із ситуації?

- Їздять бригади, проводять із боржниками роз’яснювальну роботу, об’їжджають з рупором будинки. Одних лише заяв до суду на 16 мільйонів гривень подали. Проводимо і реструктуризацію боргу, у поточному році, наприклад, на 5 мільйонів гривень.

Піти на радикальний крок - відімкнути квартиру від опалення ми технічно не можемо, оскільки радянською системою це не було передбачено. І якщо потрібно відключати, то це вже цілий будинок, навіть не окремий стояк. Нові будинки - інша справа, але подібних прецедентів не було.

Ось так і працюємо, чи-то пак, воюємо. По-іншому - не можна. Але люди шукають винного там, де ближче, і не розуміючи ситуації, винуватять у всіх бідах наше підприємство. А ми також є заручниками, в яких немає виходу - іншого доходу, як оплата за тариф, у “Теплотранссервісу” немає.

- Все більше ЖЕКів воліють надавати послуги із обслуговування будинків самостійно. Зі скількома ви ще працюєте?

- З двома - на Північному і на вул.Фабрична. Решта надають послуги самостійно, ми ж подаємо тепло лише до будинку. Це стосується ЖЕКів: “ВВ”, “Сонячне”, “Паркове”, “Центральне”, “Перспективне” тощо.

- Як часто трапляються ситуації, коли люди, що проживають у будинках, закріплених за цими ЖЕКами, приходять скаржитися на якість обслуговування саме до вас?

- Часто, і скарг таких дуже багато. Але ми всіх направляємо до ЖЕКів, які відповідають за будинок, опалення і гарячу воду.

- А якщо в оселях у людей таки холодно і вони просять перерахувати вартість наданих послуг…

- Питання в іншому. Є проблеми технічного характеру, а є ситуації, коли низька температура у квартирі виникає через поламану засувку чи забитий стояк. Тому щороку перед початком опалювального сезону ми завжди розробляємо програму дій, спілкуємося з мешканцями.

Людина не може просто прийти і сказати, що щось негаразд. Вона має звернутися до нашої диспетчерської служби, аби зафіксувати скаргу. Коли мова йде про температурний режим, приходить наш майстер і разом з власником оселі складає замір температури. Якщо вона становить менше 18 градусів, робиться перерахунок. При цьому, якщо у квартирі +150С, то перерахунок роблять лише щодо трьох градусів.

- Через встановлене в окремих квартирах автономне опалення, а від цього розбалансовану внутрішньобудинкову систему, спостерігається подекуди невідповідність температурного режиму. Як наслідок - незадоволення мешканців саме вашою роботою. Які ваші дії на це?

- Негайно скликаємо адміністративну комісію і починаємо працювати із скаржниками. Для цього існує певна процедура, пишуться приписи на усунення недоліків.

- У Держбюджеті на 2012 рік є визначена цифра вартості газу і вона вища за цьогорічну. Це однозначно призведе до підвищення тарифів. Наскільки суттєво вони можуть зрости і чи окупні вони на сьогоднішній день?

- Почнімо зі складової собівартості тарифу. Він охоплює вартість газу, електроенергії, заробітної плати та матеріалів. Мінімальна заробітна плата піднялася - тарифи також, електроенергія подорожчала - знову ріст…

Відтак, зважаючи на ріст усіх складових тарифу, його піднімуть однозначно. На скільки - це має вирішити НКРЄ, яка наразі опрацьовує розрахунки усіх теплопостачальних підприємств України. Ми також подавали цифри і чекаємо на відповідь.

На мою думку, різницю в тарифах держава повинна закласти в Державний бюджет, позаяк якби навіть у міській скарбниці були на це гроші, зробити ми цього не можемо - всі функції забрало на себе НКРЄ.

Турбує й інше. Сьогодні окупність встановленого тарифу знаходиться на рівні 65 відсотків. Це дуже мало, адже у цифру закладені й гроші на модернізацію тепломереж, зарплату працівників, якість обслуговування тощо. При цьому все збільшується в ціні і за все потрібно сплачувати стовідсотково - газ, електроенергія, мінімальна зарплата, податки, матеріали, як наслідок - підприємство фактично не в змозі нормально працювати. Але навіть якщо уявити, що люди почали розраховуватися стовідсотково, 35 відсотків різниці у тарифі потрібно чимось закривати. А нам немає де взяти гроші, окрім тих, що ми заробляємо.

При цьому ми маємо на балансі 45 теплопунктів, 15 котелень, 135 кілометрів мереж, обслуговуємо 500-600 насосів тощо. А це все комплектуючі, обладнання, одним словом - витрати. Та й будівлі потрібно підтримувати у належному стані. Розумію, люди жаліються, що тарифи високі, однак не наше підприємство, яке виконує лише роль посередника, у цьому винне. Ніхто ж не може придбати хліб за одну гривню, коли він коштує дві.

- А різниця у тарифах взагалі відшкодовується?

- Цього року ми отримали 22 мільйони на списання боргів 2010 року, але за 9 місяців поточного вже назбиралася аналогічна сума.

- Чи знаєте ви, яка ситуація в інших містах України у цій сфері?

- Практично усі працюють в однакових умовах. Біда одна не ходить. Комуналка завжди була болючою темою, і фінансувалася, як правило, за залишковим методом. А між тим, теплові мережі у Рівному зношені вже на 40-45 відсотків. Це лише коньяк і вино з роками дорожчає, а мережі, яким вже 30 років, з часом починають виходити з ладу.

- Що ж залишається сказати людям?

- Попросити, аби вони вчасно платили за тепло, яке ми своєчасно подаватимемо. Тоді буде усім комфортно. Ми ж бо, запевняю, для цього докладемо усіх зусиль.

“У цілому комунальна галузь стоїть на краю прірви. Тому впевнений, що найближчим часом урядом будуть прийняті непопулярні рішення, які не всім сподобаються, але іншого виходу просто немає. Той, хто говорить, що є - займається популізмом. Мова йде не обов’язково про підвищення тарифів, але піднімати недозбір платежів за рахунок комунальних підприємств неможливо, тому що, по-перше, вони всі в боргах, а по-друге, їх перспектива доведена до ручки. За 20 років проїли усе, що набудували у радянський час. Між тим, у Рівному ситуація ще більш-менш пристойна”.

Міський голова Володимир ХОМКО на сесії Рівнеради