Віктор Павлік: “Чув, що в мене гарем з 10-ти дружин…”

- Вікторе, Ви - відомий співак. Розкажіть рівнянам дещо про себе.

- Перш за все, хочу привітати всіх зі святом Незалежності України і побажати здійснення всіх мрій. А про себе розказати можу багато, от тільки б час дозволив... Народився я в сусідній Тернопільській області в місті Теребовля у звичайній сім’ї робітників. Саме там закінчив середню школу, а в 1981 році вступив у Тернопільське СПТУ №1, де навчався за спеціальністю “Газоелектрозварювальник”. Пізніше довелося піти до армії, де мною був створений ВІА “Міраж–2”. Він з успіхом виступав перед солдатами та офіцерами у багатьох частинах і був учасником та переможцем різноманітних конкурсів солдатської та комсомольської пісні.

— Що найбільше запам’яталося зі студентських років?

— Найвеселіші спогади — це, звичайно, життя в гуртожитку. Там влаштовувалося багато різноманітних вечірок, всіляких концертів та зустрічей з друзями - таке забути неможливо!

- Коли Ви зрозуміли, що хочете бути співаком?

- Я дуже часто грав на гітарі на різноманітних дискотеках при будинках культури, тому ця атмосфера і посприяла на майбутній вибір професії. Згодом почав працювати в Тернопільській філармонії в гурті “Віва Тон”, який акомпанував Іво Бобулу і співпрацював із ним цілих чотири роки. Пізніше був створений гурт “Анна Марія”, який у моєму житті залишила глибокий слід. Він був лауреатом майже всіх конкурсів, які проводилися в Києві, його визнали найкращим поп-гуртом України за 1993 рік, а пісня “Ти подобаєшся мені” стала кращим ліричним шлягером.

- Чому ж цей гурт припинив своє існування?

- Так сталося, що я виїхав до Туреччини і там продовжив музичну творчість в гурті “Мідаз”. Був її солістом, і дуже часто доводилося виїжджати з виступами на різноманітні концертні майданчики. Півроку працював у Анкарі, де і познайомився з більшістю своїх “турецьких друзів”, потім в Ізмірі, де працював з балетом у нічних клубах...

- Як Вам рівненська публіка?

- У Рівному я вже не вперше, і буваю тут досить часто. Публіка - просто супер, адже щоразу сприймає виступи із щирим захопленням. Після кожної композиції вона аплодує і танцює, тому хочеться приїжджати сюди знову і знову. Так приємно, коли в тебе беруть автографи, фотографуються з тобою і запитують, де можна придбати диски...

- А скільки власних альбомів Ви випустили?

- Починаючи з 1998 року і кожного наступного вийшли такі аудіоальбоми: “Шикидим”, “Анна-Марія”, “Диво”, “Світу мій високий”, “Дівична-сонце”, “Дякуючи Богу”, “Слава Богу!”, “Танцюймо разом!” і в лютому цього року вийшов новий “Кімната в середині мого серця”. Загалом, випущено 27 магнітоальбомів.

- Що найнеймовірніше про себе Вам доводилося чути?

- Бувало всяке, але найнеймовірніше, що читав про себе, це те, що в мене є гарем і в ньому - мабуть не повірите - аж десять дружин!!! Треба ж було таке придумати!

- Як ставиться дружина до Вашої творчості, концертів?

- Вона мені всіляко допомагає, тому що сама є творчою людиною. В будь-який період знаю, що можу на неї розраховувати і вона завжди буде на моєму боці. На сьогодні в мене дуже тісний графік роботи, адже чи не щодня із виступами доводиться їздити в різні міста України. Так, після Рівного вирушаю на схід нашої країни і виступатиму в Луганську. На початку вересня виступаю в Києві і аж до 20 числа заповнений кожен день.

- Чи знаходите в графіку час для відпочинку і як любите відпочивати?

- Чесно кажучи, іноді хочеться просто посидіти в тиші, але ніколи не виникало бажання відмовитися від музики. Все-таки, це моє життя, і те, до чого досить довгий час прагнув. Відпочивати люблю по-різному і досить активно. Так, наприклад, першим відкриваю сезон у Коктебелі, займаюся дайвінгом і дуже люблю їздити на гірських лижах. Хоча не можу сказати, що не стомлююся на сцені, - я віддаю свою енергію людям, а вони повертають її у сто разів більше.

- Що побажаєте рівнянам на майбутнє?

- Побажаю бути завжди здоровими, щасливими і незалежними, як наша держава!