Засвітитися може зірка, людині ж потрібно працювати

Наш кореспондент зустрівся з Назарієм Волощуком, одним із членів журі, щоб детальніше дізнатися про цю подію.

- Яке значення фестивалю в історії незалежної України?

- Фестиваль розпочався відбірковими турами 1988 року, завершився фіналом у Чернівцях 1989. Тоді вперше були підняті синьо-жовті прапори, прозвучав національний гімн, який потім став державним, і вперше, можливо, за всю історію існування естрадної музики, прозвучали пісні соціально-громадського значення. Якщо до того українцям було дозволено співати про любов або про провідну роль комуністичної партії, то вперше на фестивалі “Червона рута” виконавці звернулися до творчості Тараса Шевченка, Лесі Українки, Олександра Олеся, Павла Тичини. Наприклад, “Кому вниз” виконали твір “Стоїть в селі Суботові”.

Вже упродовж 23 років фестиваль “Червона рута” тим і займається, що показує, якою має бути справжня українська популярна сучасна музика. Тобто, це чотири жанри: поп, рок, акустична, танцювальна, та й звичайно, невідривна від національних коренів музика. Це - етномузика. Вона завжди була присутня на фестивалі, а цього року звучатиме як окремий жанр.

- У вас ще під час прослуховування йде орієнтація на те, що людина має виконати хіт іноземною мовою. Як ви вважаєте, це патріотично, чи це погляд на Європу, на сучасний світ?

- Це нормально. Як Тарас Шевченко написав: “І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь”. Володимир Івасюк, автор пісні “Червона рута”, яка стала назвою фестивалю, свого часу був захоплений творчістю гурту “Бітлз”, і вважав, що сучасна людина повинна знати, насамперед, свої корені, свою національну музику, але й орієнтуватися у тому світі, в якому живе. Під час прослуховування ми запитуємо, що полюбляє конкурсант, яку музику, які стилі, яких композиторів, яких виконавців, і дуже приємно, коли вони виконують хіти Уітні Хьюстон, Мерайї Кері, “Бітлз”, “АББА”, “Боні М” та інших, які вже стали класикою.

- Фестивалі “Червона рута” і “Перлина сезону” - найвідоміші. Але у рейтингу найвагоміших подій за роки незалежності України на першому місці стоїть виступ Руслани на Євробаченні, потім творчість гурту “Океан Ельзи”, після чого йдуть ці фестивалі.

- “Червона рута” не є комерційним проектом, і ніколи таким не був. Головне, це - знайти таланти, а далі, якщо цей талант має голову на плечах, він сам собі дасть раду. Той же ж нашумівший проект “Голос країни”, ведучими двох команд є Руслана Лижичко, дипломант “Червоної рути”, та Олександр Пономарьов - переможець фестивалю 1993 року. Приємно, що ці люди, крім того, що вони здобули славу, допомагають нам таким чином. Плюс до того, дуже добре, що на фестивалі “Голос країни”, на відміну від інших фестів, було дуже багато україномовних пісень. Отже, я вважаю, що ідеї фестивалю “Червона рута”, започатковані наприкінці 80-х років, є реальними, тобто цими ідеями користуються інші.

- Які досягнення останніх 20-ти років? Я знаю, що наша Тетяна Ширко з Костополя виступала на “Новій хвилі”. Взагалі, хто став відомим виконавцем?

- 2001 рік - “Крихітка”, 2003 - Альоша, 2005 - “Пан Пупець” (Івано-Франківськ), потім - “Да Біт” (Одеса), 2007 рік - Тетяна Ширко, ну й наші “Дуліби”, до цього їх знали тільки в нас. Дуже приємно, що на відбіркових етапах майбутні учасники використовують пісні колишніх переможців (звичайно ж, переспівуючи по-іншому).

- Кого на фестивалі вважають молоддю? Чи допустимо, якщо якомусь саксофоністу у складі групи буде 50 років?

- Такого не траплялося, але якщо він братиме участь, його ніхто зі сцени не вижене.

- Завдяки чому поліський фольклор вражає журі? Це робота етнографів, хореографів, фольклористів, чи це неповторний місцевий колорит?

- Це цілий комплекс, тому що в наших північних районах (Володимирецький, Дубровицький, Рокитнівський, Березнівський, Сарненський, Зарічненський, Костопільський) збереглася автентичність, вона передається з покоління у покоління, і, звісно, треба відзначити роботу кафедри народного співу (музичного фольклору) інституту мистецтв РДГУ. Там є ціла плеяда самовідданих фахівців, які плекають національні традиції та проводять свій фестиваль “З народного джерела”, в якому беруть участь виконавці не тільки з України, а й з польської діаспори, з Підляшшя.

- Чи потрібно знаходити спонсорів, меценатів, щоб підтримувати музику. Чи, можливо, вистачить того, що виконавці “засвітилися”?

- Десять років тому у фестивалю останніми спонсорами були “Кока-кола”, “Корона” і “Якобз”. На жаль, я не знаю, з яких причин з ними було припинено співпрацю. До того ж, не завжди спонсор готовий підтрима-

ти маловідомого виконавця. Ми даємо перший поштовх, а далі все залежить від виконавця.

Запрошую всіх 17-20 листопада до Києва, де змагання конкурсантів відбуватиметься в Театрі юного глядача, а гала-концерт - 20 листопада у Київському національному академічному театрі оперети.

Спілкувалася Ольга КОСТЮКОВА