ТРЕБА СЛУХАТИ

Не послухаєш - тримайся,

Тобі вибирати,

Бо тоді сам після них

Будеш прибирати!

ВТРАТА ГОДУВАЛЬНИКА

- Що це сталося з тобою, -

Пита в Гната Сень, -

Що ти плачеш, як дитина,

Вже четвертий день?

Де присядеш, чи приляжеш,

Чи не встигнеш й стать.

Сльози відрами невпинно

Вже самі біжать.

Гнат захлипавши, сльозинку

Витер на очах:

- Годувальника я, брате,

Втратив на цих днях.

Сень прохає бідолаху

Змиритись з бідою.

- Дуже шкода, що ти, друже,

Зоставсь сиротою.

Кого втрачено назавжди -

Матінку чи тата?

Тут забігали очиці

В здоровила - Гната.

- Ти, напевно, головою

Вдаривсь об підлогу,

Бо мої матуся й тато

Живі, слава Богу.

Це в суботу завітала

Міліція клята

Й самогонного забрала

В мене апарата.