Я більше не могла так жити

17-річна рівнянка Катерина проживає разом із рідними у жахливих умовах. Щодня її оточує пияцтво батьків, відсутність домашнього затишку та сімейної злагоди. Нічого не змінилося відтоді, як вона вперше вирішила покинути цей світ.

Ще наприкінці літа Катерина, не витримавши морального тиску та постійних цькувань рідних батьків, наважилася на відчайдушний крок - наковталася пігулок і лягла чекати на смерть. Спочатку боляче не було, тішила думка, що скоро все це закінчиться.

Коли ввечері з роботи прийшла мати, то побачила, як у пустій кімнаті від сильного болю кричить її дитя. Наказавши дівчині очистити шлунок, жінка навіть не намагалася дізнатися, що коїться з її донькою. Лише вилаяла.

Тоді Катерині вдалося вижити, незважаючи на всі симптоми серйозного медикаментозного отруєння. Але на батьківську любов цей випадок не вплинув.

І невдовзі, від дитячого відчуття непотрібності нікому та жалючій одинокості, Катерина упродовж трьох днів знову ковтала пігулки, аби назавжди піти від матері та трьох братів.

Біль пронизував наскрізь, вона не могла їсти і лише снувала закутками неохайної оселі у пошуках швидшої смерті. Боліло все, починаючи від кінчиків пальців до глибокого пронизливого болю десь там - усередині мозку. Але навіть тоді цей нестерпний фізичний біль для Катерини був ніщо у порівнянні з байдужістю її родини. Рідні ж особливої уваги на скарги Катерини не звертали.

Бажання вчитися у школярки зовсім не було, вона замкнулася і не бажала будь-кого бачити. Лише згодом дівчина відверто та щиро розповість про все працівникам відділу кримінальної міліції у справах дітей Рівненського МВ УМВС, знайшовши у них ту підтримку та звичайну людяність, якої їй так довго не вистачало вдома.

Інформація, що надійшла до чергової частини Рівненського міськвідділу, змусила правоохоронців розпочати пошук 17-річної дівчини та не на жарт збентежила оточуючих.

- Катерина зникла та не з’являлася вдома, - розповідає начальник Рівненського МВ УМВС Петро ЄЗГОР. - Слідчо-оперативна група негайно виїхала за місцем проживання безвісти зниклої рівнянки, а коли увійшла до помешкання, жахнулася від побаченого. Опитавши рідних та оглянувши житло, правоохоронці розпочали пошук.

Чотири доби міліціонери шукали дівчину, спілкувалися з усіма її родичами, друзями, залучили до справи мешканців обласного центру, диспетчерів радіо-таксі. Фото із прикметами розмістили й на інформаційних дошках у дворах будинків.

…Міліціонери були здивовані, побачивши 7 листопада у холі Рівненського міськвідділу міліції зниклу Катерину, але зітхнули з полегшенням. Вона знайшлася. Втім, зі смутком та в пригніченому стані Катерина проходила коридорами міського відділу.

Одночасне спілкування матері з донькою у присутності міліціонерів оперативникам здійснити не вдалося. Істеричним крикам та нападам на доньку 54-річної Тамари, матері дівчини, не було меж. Жінка розповіла, що дочка тихенько покликала її з горища. Стало відомо, що пізно ввечері після того, як Катерина пішла з дому, вона холодна і голодна, потайки вилізла на горище, де і просиділа без води та харчів три доби поспіль.

А коли спустилась на оклик матері, знову почула нарікання та докори. “Що ти накоїла, тебе шукає міліція!” - кричала роздратована матір, суворо дивлячись дівчині в очі.

Катерина із міліціонерами спочатку спілкувалася неохоче. Лише згодом, коли відчула людську небайдужість, розповіла, що ж змусило її зникнути геть.

- Я так більше жити не могла, - ділиться Катерина. - Ті стіни, крики, натяки рідних мене вбивали морально. Мені не було у чому навіть вийти надвір…

Натомість, на запитання, чому ж дівчина не звернулася ані до працівників міліції, ані до медиків по допомогу, лише знизувала плечима, мовляв, на лікування немає грошей.

Сьогодні Катерина знову вдома, з матір’ю та братами. Та чи змінить життя дівчини той факт, що її поставили на облік, а на її матір склали адміністративний протокол за неналежне виконання своїх обов’язків?