БАТЬКАМ ПОЧИНАЮЧОГО “ПІШОХОДА!”

Деякі діти починають ходити у віці 10 місяців. Але є й такі, які трохи по-іншому сприймають життя і роблять більш-менш впевнені кроки лише по досягненню, наприклад, півторарічного віку. І перші, і другі мають на це повне право. Але батькам дуже часто важко прийняти цю істину: якщо дитина не горить бажанням ходити, вони впадають у зневіру або намагаються прискорити хід подій. І часто роблять безліч абсолютно непотрібних рухів. Втім, допомогти дитині навчитися ходити не так вже й складно.

Крок перший: не підганяти

Маленьке дитя саме здатне опанувати нові вміння. Коли малюк буде готовий, то впевнено стане на ніжки. І немає ніякої необхідності спеціально його до цього підштовхувати. Якщо малюк буде вчитися ходити без додаткової допомоги (не потрібно постійно притримувати його під пахвами або тримати за руки), ефект буде куди сильніше, хоча і чекати його потрібно буде трохи довше. У цьому випадку дитина навчиться самостійно координувати рухи різних частин тіла й утримувати рівновагу: починаючи від стоп, через тулуб і ручки, закінчуючи головою. Він зможе правильно переносити вагу тіла з ніжки на ніжку, навчиться оцінювати відстані до предметів. Крім того, дитина зможе розвинути необхідну швидкість реакції, щоб уникати падінь під час ходьби.

Крок другий: батьки повинні стати опорою

Багато батьків, як тільки дитина починає ходити, купують ходунки. Експерти радять цього не робити. Це пристосування насправді не прискорить процес навчання ходьбі. Зате цілком може послужити тому, що дитина почне відчувати проблеми, просто перебуваючи у вертикальному положенні. Рухаючись у ходунках, дитина зовсім по-іншому використовує м’язи і все тіло. По-іншому оцінює відстані і перешкоди на шляху, часто їх ігнорує і помиляється. Неправильно навантажує ноги і спину.

Все це в комплексі може негативно впливати на відчуття дитиною власного тіла і оцінку його положення в просторі. А це, в свою чергу, може впливати на безпеку самого малюка. Якщо дитина відчуває труднощі з утриманням рівноваги, такі відчуття й зовсім можуть позбавити його бажання вставати на ніжки. Тому якщо вже дуже хочеться купити дитині ходунки, потрібно вибирати такі, які маленький мандрівник міг би штовхати перед собою. Але передусім необхідно пам’ятати: найкраща опора для малюка - його батьки, а точніше - їх ноги.

Крок третій: підготувати будинок

Малюкові, який робить перші невпевнені кроки, значно полегшать життя неслизька підлога і добре зафіксовані меблі. Тому квартиру потрібно заздалегідь підготувати. Необхідно заховати в комору нестійкі столики, квіткові горщики, до яких малюк може легко дотягнутися. Дитина може спіткнутися об кабелі, протягнуті по підлозі, або поранитися об гострі кути меблів, тому їх теж потрібно убезпечити. На слизький паркет або плитку потрібно покласти килимок: по-перше, дитина не посковзнеться, а по-друге, навіть під час падіння удар буде не таким болісним.

Крок четвертий: тренуватися з розумом

Коли малюк навчиться ходити, спираючись на меблі, і відчує себе на ніжках досить впевнено, він з радістю починає прогулюватися за руку з татом чи мамою. Однак на початку такі прогулянки потрібно дозувати. І ні в якому разі не тягнути його за собою або вгору. Якщо малюк спотикається і поводиться невпевнено, не потрібно йти з ним за руку більше декількох кроків.

Найкраще ступати перед дитиною і якщо підтримувати, то під лікоть. Поступово, коли малюк почне більш впевнено стояти на ногах, прогулянки можуть ставати все довшими. У результаті батьківська допомога стане непотрібною малюкові.

Крок п’ятий: дозволяти маляті ходити босоніж

Краще всього, якщо малюк буде робити перші кроки босоніж. Так він навчиться відчувати поверхню і утримувати рівновагу. У тому випадку, коли у квартирі дуже холодно, малюку можна надіти спеціальні носочки з гумовими вкрапленнями, для убезпечення від ковзання. Якщо вибір все ж ліг на взуття, то воно повинне добре облягати ніжку, не обмежуючи при цьому рухи дитини, підошва повинна бути гнучкою і гнутися в районі пальчиків, а саме взуття - м’яким і дихаючим. Варто пам’ятати, що чим жорсткіше взуття, тим гірше працює в ній стопа, а це ускладнює рух всього тіла. Причому найчастіше, самим несподіваним чином.

Крок шостий: не боятися

Батьки часто лякаються падінь маленького пішохода. Але це аж ніяк не привід для розладу. Коли малюк робить перші кроки, він уже вміє так-сяк тримати рівновагу, так що зможе ухилитися від більшості перепон на своєму шляху (дитина отримує ці вміння, самостійно сідаючи, встаючи, повзаючи). І навіть якщо він впаде, але навряд чи з ним трапиться щось серйозне. У тому випадку, звичайно, якщо батьки заздалегідь прибрали з дороги малюка всі небезпечні предмети. Варто також пам’ятати, що переляк може бути заразним: якщо весь час думати про те, що малюк не втримається на ніжках, і кожен раз впадати в паніку навіть із самого незначного приводу, дитина це відчує і теж почне боятися. І навіть може залишити спроби вставати і ходити.

Випадки, в яких потрібно звернутися до лікаря:

• Дитина досягла однорічного віку, але не робить жодних спроб стати на ніжки;

• Дитині виповнилося півтора року, однак вона не хоче ходити самостійно;

• Під час ходьби малюк постійно вивертає одну або обидві ніжки назовні (всередину);

• Через півроку після першого самостійного кроку дитина і надалі часто спотикається і падає.