№527 від 16.11.2011p. | |
Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477 |
#Нам пишуть
В своїй неволі вільна я, По полю вітром розлітаюсь. Я не твоя, вже не твоя! У травах шовком прикриваюсь!
Моя молитва завершилась!
Не говори, що не хотів,
Тобі одному я молилась!
В своїй неволі вільна я,
По полю вітром розлітаюсь.
Я нечия, вже нечия!
Я просто, Воля, називаюсь!
Я співаю сонети Весні…
Моя сукня із променів сонця,
Це природний від Бога гламур...
І блакитна небесна доріжка
Не зрівняєш із “Домом Кутюр”...
Наче птаха, лечу я ходою...
Я співаю сонети Весні...
Оживає від сну все зі мною...
Зацвіте життя ще й у тобі.
Розсиплюся над ранок по весні…
Розсиплюся над ранок по весні...
Роса душі - це трави, вільне поле...
Вплітатимуть слова свої в пісні...
У них забарвлення небесно-волошкове...
В тих днях, напевно, загублюсь...
Молюся вітром,
ще чимсь проростаю....
Над вечір знову опущусь,
Росою щастя трави повкриваю.
Укрий мене собою
Укрий мене собою!
Моя душа тремтить.
Я так боюсь прибою!
Та час уже летить...
Об камінь б’юсь думками,
Штовхає течія!
Тримай мене руками,
Бо морем стану я!
Бо розбіжусь по світу,
Чи світ збіжить в мені!
Збирай мене пролиту
У себе на вікні!
Чорно-біле намисто
Нанижу я намистом день,
А вечір сховаю в кишеню.
Закрию від совісті тінь,
Щоб не стала чужою мішенню.
Маску “Щастя” купувати не буду,
Бо ж несправжнім стане кіно.
Про аншлаг зі сльозами забуду,
Нецікаве для мене воно.
Чорно-біле намисто, а мрію про біле.
Чорно-біле кіно, а колір знайду.
Завтра буде не чорне, а сіре.
Стане білим, а з ним
до Бога прийду.
Голгофа
У кожного своя Голгофа,
А хрест несеш усе життя.
Та наче чорна птаха дрофа
Штовхає в спину - йди в сміття.
Думки мої для мене - хрест,
Слова - свинцеві каяття.
Я чую вереск - це протест.
Для мене Храм - моє Життя!
16.11.2011 | Іванна Тимощук, с.Точивики Острозького району |
Рівне-Ракурс №10 від 16.11.2011p. На головну сторінку |