Рік минулий… Рік майбутній

У зовнішній політиці ситуація ще гірша. Якщо за часів президентства Леоніда Кучми Україна отримувала дешевий (навіть дуже дешевий) газ із Росії і водночас дружила з ЄС та США, в часи Ющенка - із Євросоюзом та Америкою, щоправда, вже не отримувала задешево російські енергоносії, то в минулому році стало зрозуміло, що у нас відсутні (принаймні в найближчому майбутньому) перспективи добрих стосунків з ЄС, а за газ нам доводиться платити дуже дорого. Стосунки між Україною та Росією на тлі газових непорозумінь зіпсувалися настільки, що навряд чи навіть за умови передачі “Газпрому” нашої газотранспортної мережі вони суттєво покращаться. Це факт.

Так що у новий 2012 рік наша країна увійшла взагалі без вагомих союзників на світовій арені і нинішній рік навряд чи щось змінить у цій відверто програшній ситуації. Сьогодні ми маємо в державі початок передвиборчих перегонів і саме вони диктуватимуть рішення як влади, так і опозиції та суспільства. Для останнього, вибори до парламенту - найкраща нагода висловити своє ставлення до ситуації у країні та політичних сил. Сьогодні багато говорять про різні рейтинги: партій та окремих діячів. Нічого не маючи проти соціологів та їх опитувань, варто нагадати, що самі по собі рейтинги за десять місяців до виборів не говорять взагалі нічого. Спрогнозувати, які будуть настрої виборців наприкінці жовтня 2012 року - неможливо, тут соціологія безсила. До того ж, ми не знаємо, хто і скільки з партій та кандидатів-“мажоритарників” натворить помилок під час кампанії. Так що результати виборів до Верховної Ради можуть бути найнесподіваніші. Єдине, про що свідчать результати опитувань, це падіння довіри до діючої влади, чого взагалі-то і слід було очікувати. Одна справа критикувати та давати обіцянки, і зовсім інша - пояснювати суспільству, чому правляча політична сила мусить проводити непопулярні реформи. Останнє в партії регіонів майже за два роки президентства Віктора Януковича ніяк не вдається зробити. Так що партія влади розпочинає передвиборчу кампанію у найбільш несприятливих умовах і як команді президента вдасться перетягнути на себе електоральні симпатії, автору не зрозуміло. Щоправда, і опозиція виглядає не краще. Фактично вона роз’єднана і більше бореться між собою ніж із владою. За таких умов виборча кампанія буде дуже і дуже насичена та жорстка.

На тлі необхідності бути добрим і щедрим, у нашої влади є дуже мало можливостей провести у 2012 році вкрай потрібні країні реформи, а саме навчитися нарешті жити “по коштах”, тобто витрачати не більше ніж отримує бюджет. Масштабні скорочення витрат бюджету (за грецьким сценарієм) призведуть до поразки на виборах, посилення фіскального тиску на дрібний та середній бізнес дадуть такі самі результати. Якщо до цього додати і відсутність можливості позичати гроші на фінансових ринках, пана Азарова можна лише пошкодувати.

Швидше за все ситуація в економіці держави буде подібна до стану торік, і добре, якщо вона протримається хоча б на цьому рівні.

Ситуація на Рівненщині минулоріч була порівняно непоганою. Завдяки енергії губернатора вдалося здійснити цілу низку інфраструктурних проектів. Щоправда, є тут і мінус. Як і десять років тому, за грошима губернатору та мерам доводиться їхати до столиці, а це в умовах передвиборчого 2012 року буде набагато важче, бо як не крути, на Рівненщині партія регіонів ніколи не була аж занадто популярною.

Для суспільства, яке відверто стомилося від обіцянок політиків і непопулярних рішень влади, варто розуміти, що наша влада є дзеркальним відображенням народу і від того, кого ми на цей раз оберемо до парламенту, залежатиме, як ми житимемо у найближчі роки, а можливо і десятиріччя.