“Безземельний” Льонокомбінат

Чергова зустріч рівненських журналістів із власником Льонокомбінату Олегом Червонюком несподіванок не обіцяла. Олег Казимирович розповів про нові успіхи підприємства.

Про те, що обладнання вже працює у три зміни, підписані контракти на закупівлю додаткового устаткування, яке дозволить значно збільшити обсяги випуску тканин. Рівненські тканини охоче купують вітчизняні швейні фабрики і підприємство активно конкурує з імпортною продукцією. А нещодавно вдалося вийти на російський ринок. У найближчих планах - започаткування власного швейного виробництва на території Льонокомбінату, що дасть ще кілька сотень нових робочих місць, відкриття магазину із продажу власної продукції за цінами набагато нижчими, ніж є в магазинах та на базарах Рівного. Планів у Олега Червонюка, як завжди, дуже багато, і треба віддати йому належне - вміє він їх перетворювати на реальність.

Як грім серед ясного неба після такого вступу пролунала наступна інформація. “У нас хочуть забрати землю, на якій знаходиться виробництво”, - тихо і якось буденно сказав Олег Червонюк, і розповів сенсаційну історію.

Три роки поспіль він оформляв документи на земельну ділянку, на якій і розташований вже більше сорока років Льонокомбінат. Цікаво, що в радянські часи підприємство було побудовано за два роки, а сьогодні знадобилося на третину більше часу, аби отримати документи на землю, де розвалювалися залишки Льонокомбінату. Нарешті, сплативши в міський бюджет сім мільйонів гривень, Олег Червонюк отримав державний акт на 25 гектарів землі (територію Льонокомбінату). Відмітимо, що в радянські часи Льонокомбінат займав тридцять п’ять гектарів, і які виробництва сьогодні працюють на десяти гектарах міської території, наразі невідомо. За словами пана Червонюка, для виробництва отриманих двадцяти п’яти гектарів вистачає.

Все було б добре, аби одного “чудового” дня адміністрація Льонокомбінату не отримала судовий позов про вимогу передачі земельної ділянки на вулиці Фабрична,12 (місце розташування Льонокомбінату) в розмірі 1276 метрів квадратних. Цікаво, що у другому пункті позову значиться: “Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку на вулиці Фабрична,12 - в повному обсязі 25 га”.

Автор не має наміру коментувати сам позов і перебіг судового процесу, який ще триває у Рівненському міському суді, це не справа засобів масової інформації. Цікаво інше, у Справі №2а -9513, копію якої надав журналістам Олег Червонюк, читаємо: “По ходу розгляду справи:

1. Рівненська міська рада позов визнала!

2. Управління Держкомзему позов визнало!”

Що ж виходить? У нас за останні роки ліквідовано більшість підприємств, і не тільки велетнів таких, як Льонокомбінат, а й підприємств поменше - згадаємо хоча б долю М’ясокомбінату та Молокозаводу (перелік можна продовжувати) і всім було байдуже. Підприємства гинули, десятки тисяч людей опинялися на вулиці, бюджет не отримував від них взагалі ніяких коштів, і владу особливо це не хвилювало. На словах, усі виступають за виробництво, бо тільки воно може дати робочі місця, доходи до бюджету та покращити соціальну ситуацію в місті. Однак, все впирається у відсутність можливості впливу. Так принаймні говорили чиновники. Сьогодні ситуація змінилася.

Олег Червонюк показав на своєму прикладі, що можна з розваленого, розкраденого підприємства зробити ефективне виробництво. Зміг! Що далі? У будь-якій іншій країні подібний приклад був би підтриманий владою усіх рівнів, всіма можливими способами. Чому? Бо єдиним виходом для держави в нинішніх умовах є розвиток власного виробництва. Цьому немає альтернативи. Люди, які вміють з нуля організувати ефективне виробництво - це золотий фонд держави. Їх досвід вивчають та популяризують. Так відбувається в усіх країнах, або майже в усіх. У нашій, бізнес відучили займатися виробництвом. Набагато простіше перепродувати, “дерибанити”, “освоювати”, або просто представляти чиїсь інтереси - тільки не виробляти в Україні. Цікаво, чому?

Зрозуміло, що нинішні земельні труднощі Льонокомбінату не підуть на користь підприємству. Подумаємо, хто буде укладати довготривалі контракти на купівлю тієї ж самої тканини з підприємством, яке завтра може бути ліквідоване через відсутність документів на землю? Як розвиватися Льонокомбінату, якщо невідомо, чим закінчиться судова тяганина? Це не об’єктивні труднощі і не дорогий газ (останнє Льонокомбінат не лякає) - це те, що не дає Україні стати нормальною країною з пристойним рівнем життя. Необхідно усім нам усвідомити, що захисту суспільства вимагають не тільки соціально незахищені верстви населення. Ще більшої підтримки і тиску на владу потребує реальний сектор економіки, бо саме він є тим рятувальним кругом, який ще тримає на плаву нашу державу. А взагалі-то, права народна мудрість: “чому ми бідні - бо дурні. А чому дурні - бо бідні”.

Коли вже верстався номер, відбулася зустріч представників місцевої влади з журналістами, викликана вищезгаданими подіями на Льонокомбінаті.

За словами позивачки та її адвоката, під час оформлення землі у спільне користування, землевпорядна фірма встановила розбіжності у межах. Мова йде про 10-12 метрів квадратних. У досудовому порядку домовитися з власником підприємства не вдалося, тож жінка подала до суду. У позовній заяві мови про скасування державного акту і близько не було, лише про скасування рішення міської ради і визнання технічної помилки у документі.

Начальник Держкомзему в місті Рівне Роман ГРЕСЬКО зазначив, що на 99,9% впевнений, що порушень немає, тобто межі і площа встановлені правильно, але якщо суд прийме інше рішення і сторона позивача доведе, що у державному акті була допущена технічна помилка, він обіцяє скасувати його і відразу видати новий. Права власності пана Червонюка на землю позбавляти ніхто не збирається.

Генеральний директор компанії “Рівне-Експерт” Валентина ТУРОВСЬКА, яка готувала документи для видачі державного акту для Олега Червонюка, зазначила, що в даному випадку іде мова про колізію між землевпорядними фірмами. Коли суд призначить державну експертизу, то стане очевидним з боку кого закралася помилка. Тим більше, якщо технічна помилка таки мала місце, то результатом цього спору стане обмін бланків державних актів, і аж ніяк не скасування права на землю.