Дитяча жорстокість – міф чи реальність?

А хочете знати, хто є цими шкільними авторитетами? Виявляється, тут все до банальності просто. Якщо ти п’єш, куриш цигарки, чи можливо навіть “травку”, по клубах тиняєшся - от тобі готовий образ лідера. І ці так звані “лідери” тягнуть за собою весь клас, а хто не хоче ставати їхніми однодумцями, одразу потрапляють у немилість. У цей період і розпочинаються знущання. І повірте, підкинута відірвана голова вужа чи образливі слова - це всього лише квіточки. Насправді, історій про знущання дітей над дітьми безліч, і кожна з них просто лякає, адже ми й не усвідомлюємо, наскільки підлітки можуть бути безсердечними і жорстокими.

- Жорстокість, як риса особистості, виявляється в байдужості до страждань людей або прагненні завдати страждань іншим, - розповідає дитячий психіатр Рівненського обласного Центру психічного здоров’я населення Василь ГАЛЯБАРА. - Діти, особливо менші, до 3-4 років, часто не розуміють, що їх поведінка може завдавати біль, тому будь-які їх дії можна називати “умовною жорстокістю”. Швидше дітьми рухає цікавість, дослідницький інстинкт і пізнавальні рефлекси, наслідування тих, кого дитина бачить - героїв мультфільмів або ровесників. Перше завдання для батьків - навчити дитину правильним формам поведінки та розумінню переживань інших. Тому неприпустимо демонструвати будь-які форми насильства й приниження іншої особи, в тому числі необхідно позбавити дитину ймовірних сцен бійки та сварки батьків. Добро виховується добром, а не покаранням зла. Подавати приклад добрих справ і вчинків, а також прислухатися до бажань дитини - головна запорука уникнення дитячої жорстокості.

А як же насильство? Через різні інтереси, або просто так ні в чому не винних дітей б’ють, і навіть вбивають. Та це ще не суть проблеми. Часто таке насильство знімають на відео та викладають в Інтернет. Звісно, для них це смішно, а для того, над ким познущалися? У нього вже з раннього віку присутній нестерпний фізичний та душевний біль. У таких випадках найчастіше домінує душевний біль, який вже не вилікуєш, і залишиться він на все життя. До прикладу, історія з життя однієї школярки.

До дівчинки підійшла дев’ятикласниця і запропонувала піти на подвір’я. По тону було зрозуміло, що вона задумала щось погане, і дівчина відмовилася. Але старшокласниця наполягла, і їй довелося підкоритися. По дорозі до них приєдналися ще кілька дівчаток, всього їх було дев’ять. На вулиці вони почали прискіпуватися з вигаданими претензіями, дівчина намагалася виправдатися, проте двічі отримала ляпаса по обличчю. Вона спробувала піти, але нелюди оточили її з усіх боків. “Зараз ти станеш на коліна та попросиш вибачення, бо опинишся в реанімації…” Дівчина через невимовний душевний біль та сором змушена була виконати безглузді, жорстокі забаганки малолітніх садистів. Після чого кожна з них вдарила її по обличчю. Один з ударів розбив ніс, ринула кров… Найстрашніше, що все це “тендітні дівчатка” знімали на мобільний телефон, щоб викласти в Інтернет. Наприкінці вони пригрозили, щоб не зверталася до міліції, бо поб’ють так, що не вийде на вулицю. На щастя, потерпілій вистачило сил та мужності розповісти батькам про безчинство та звернутися по допомогу до правоохоронних органів, і винні не залишилися безкарними.

Але таких історій просто безліч. Тому придивляйтеся до свого чада вже змалечку, аби в майбутньому ваша дитина не перетворилася на жорстокого монстра. Зокрема, психологи радять передусім розібратися у самій причині жорстокості дитини. Потрібно з’ясувати, у чому ж суть проблеми. Можливо, дитина так захищається, передбачаючи напад, чи вона так виявляє увагу, бо не знає, як інакше? Можливо, вона страшенно боїться зав’язувати стосунки, й агресія - це єдиний спосіб взаємодії з навколишніми?

Також дорослим важливо зрозуміти, в які саме моменти дитина стає агресивною. Можливо, вона копіює свою поведінку у когось із знайомих, родичів чи друзів. Адже агресія не може з’являтися безпідставно, для цього має бути причина, і коли ви її знайдете, це вже вирішить частину проблеми. Тому намагайтеся приділяти своїм дітям більше часу, аби в майбутньому не дивуватися, чому ваша дитина росте жорстокою та неконтрольованою.