ГОРДЕ ЛЕВЕНЯ

Якось прогулювалось те Левеня між кущами малини, а назустріч ішли два Борсучки.

- Давай з тобою дружити будемо, - запропонували ті Левеняті. - Будемо один одному в біді допомагати.

- А яка з вас користь? Що ви можете? Ви ж такі малі та коротконогі, - розсміялося руде. - Он, подивіться на мене. Бачите, яке я сильне, - і, ставши на весь зріст, нахилило до землі молоду осику. - Так що мені ваша дружба не потрібна, бо ніяка біда не страшна такому дужому Левеняті, як я, - добавило згодом, і подалось собі далі.

Невдовзі підійшло воно до річки і сіло на березі трохи відпочити. Тут звідки не візьмись з густого верболозу з’явився Бобер і теж запропонував стати друзями.

- Ще чого! - Аж підстрибнуло від обурення молоде Левеня. - Такому дужому, як я, якийсь зубатий Бобер другом стати хоче. Ні! Ні! Йди у свою річку і дружи там з видрами та ондатрами.

Не образився Бобер на свого співрозмовника, бо знав, що ще мале та неосвічене. Прийде колись пора і згадає, як важливо мати надійних та хороших друзів.

Але ту пору довго чекати не довелося. Переходило якось Левеня через старий, як світ, міст. Його не раз попереджували, що міст трухлявий і можна провалитись. Та Левеняті ці слова були пустими. Ішло собі гордо по мосту, аж голову задерло. Аж тут: “хрусь”, “трісь”, і впало довгогриве з того мосту в річку. А річка глибока, з високими берегами і швидкими хвилями. Хлюпалось, бовталось у воді, а вибратись не може. А річка все глибша та глибша, а хвилі все швидші та швидші. Бачить Левеня, що от-от потоне, та й давай кричати: “Допоможіть хто-небудь!”. Та хто ж йому допоможе. Як ні друзів у нього немає, ні приятелів. Позбігались звірі та й стоять собі на берегу, а у воду ніхто лізти не хоче. Але із-за старої верби поспішив на допомогу той самий зубатий Бобер зі своїми друзями, і всі разом почали штовхати Левеня до берега. А із суші два Борсучки подали йому довгу гілляку, за яку Левеня міцно вхопилось і вистрибнуло на берег. Яке ж було його здивування, коли побачило перед собою тих звірят, перед якими вихвалялось своєю силою. Соромно стало тоді йому, бо зрозуміло, що не сила головне в житті, а міцна дружба, яка в тисячі разів сильніша за будь-яку силу. Попросило вибачення Левеня у своїх рятівників, а потім саме запропонувало стати друзями. З тих пір в лісі завжди можна побачити четверо товаришів - Левеня, зубатого Бобра та двох коротконогих Борсучків.