№238 від 04.05.2006p. | |
Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477 |
#Посміхніться!
- …Сволота, покидьок, кобель!
Кричить жінка, бігає по хаті й тремтячими руками закидає речі в товстелезні валізи.
- Я віддала тобі кращі роки свого життя! Ось яка твоя шана?
Її чоловік незворушно сидить у кріслі, навіть не дивлячись на дружину. Здавалося, в його голові буря, але “дах” тримається герметично, і Микола жодним рухом не виказує хвилювання.
Раптом дружина зупинилася і запитала:
- Скажи, як ти дізнався?
У відповідь - ні слова.
- Хоча ні! Я й так знаю! Ти ніколи мені не довіряв, стежив за мною і постійно ревнував без причини! Подумаєш… Одна малесенька пригода, скороминуча, яка ні до чого зобов’язує…
Чоловік тільки злегка розкрив ширше очі. Навіть голови не повернув, але, здавалося, що тепер у нього ніби вуха настовбурчилися. Дружина продовжувала:
- Та й давно це було! Звідкіля ти дізнався про санаторій? Лідка розповіла?..
Чоловік мовчав, жоден м’яз тепер у нього не рухався:
- Точно! Лідка! Вона на тебе давно око поклала, от і розбазікала. От-така то вона, найкраща подруга… Усе! Я йду від тебе, мені не потрібен чоловік, який змовляється з моїми подругами і стежить за дружиною!
Вона рішуче гримнула дверми. Запанувала гнітюча тиша. За декілька хвилин чоловік випустив повітря.
- Ху-у-ух, нічого собі спецефекти…
Потім узяв телефон, набрав номер:
- Привіт, куме...
- О! Здоровенький будь! Ну і як воно все пройшло?
Микола почухав потилицю й із захватом:
- Дійсно дієвий метод. Тільки знаєш, як же ж важко це все було!..
- Я попереджав. Молодець, що зважився. Твоя теж пішла?
- Так. Дверми гримнула, аж штукатурка посипалася. Тепер у мене тиша, ак на безлюдному острові.
- Авжеж. А все, що потрібно було - це три дні просто мовчати.
04.05.2006 | Антон СКВОРОНСЬКИЙ |
Рівне-Ракурс №10 від 04.05.2006p. На головну сторінку |