Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №557 від 21.06.2012p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Альтернативна енергетика

Ірина ТИМОЩУК: “Торф - реальна альтернатива природному газу”

Ірина ТИМОЩУК: “Торф - реальна альтернатива природному газу”

Торф’яні напівбрикети виробництва ДП “Рівнеторф” уже сьогодні дають триразову економію коштів

Обтяжлива залежність української економіки від зовнішніх джерел енергопостачання стала проблемою національної безпеки, а енергозбереження - пріоритетним напрямком державної політики. Прийнята Державна цільова економічна програма енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки пропонує протягом п’яти років знизити на 20% споживання російського газу, замінивши його поновлюваними джерелами енергії, зокрема торфом.

За запасами торфу в Україні Рівненщина поступається лише Волинській області, де залягає 21% українських запасів торфу, а це майже 360 мільйонів тонн. Нині видобутком торфу в області займається державне підприємство “Рівнеторф”. Близько року його очолює новий керівник Ірина ТИМОЩУК (на фото). Про перспективи розвитку цієї галузі та чи стане торф гідною альтернативою природному газу сьогодні й буде наша розмова.

“Перехід на місцеві види палива має економічне обгрунтування”

- Торф - це той вид корисних копалин, який є альтернативним природному газу, - переконана директор ДП “Рівнеторф” Ірина ТИМОЩУК. - На сьогодні “блакитне паливо” - ми всі це бачимо - зростає в ціні не тільки для промисловості, але й для населення. Отже, є безперечна вигода - добувати і використовувати дешевий торф як енергоресурс. Адже якісний торф’яний напівбрикет, який пропонує наше підприємство, вже сьогодні дає триразову економію коштів. Торф’яний брикет екологічно чистий, більш зручний і практичний, ніж вугілля. Незначну кількість золи, що залишається після спалювання брикетів, можна використовувати як торф’яне добриво. Тож перехід місцевих підприємств промисловості, комунальної теплоенергетики та бюджетних організацій і населення на місцеві види палива має економічне обґрунтування. При правильній організації роботи, тільки за рахунок шкіл, садочків, училищ та інших бюджетних організацій держава може щорічно заощадити 1-2 мільярди кубометрів газу.

- Що ж тоді стримує розвиток торф’яної галузі і які подальші перспективи її розвитку?

- Всі розуміють, що це вигідно, але це потребує коштів як на переоснащення теплоенергетичних підприємств, так і на розширення виробництва та сировинної бази ДП “Рівнеторф”, а твердим паливом ми можемо повністю забезпечити потреби області. Єдиний на Рівненщині завод, що знаходиться в смт Смига, переробляє торф та щороку постачає споживачам нашої області близько 5 тисяч тонн торф’яного напівбрикету при річній потужності 60 тисяч тонн. Тож різниця йде в інші регіони країни та на експорт.

На сьогодні найбільший акцент ставиться на виробництво палива з торфу. Водночас проглядається чітка тенденція збільшення об’ємів використання торфу в сільському господарстві. З торфу можна виготовляти гумати, субстрати та добрива для сільського господарства. За цим - майбутнє вітчизняного аграрного сектору, бо до органіки повертається весь світ. Збільшення об’ємів виробництва палива і “вітамінів” для ланів із торфу вже зараз займає чільне місце в наших планах. А звідси - досить позитивні показники, досягнуті нашим підприємством. Порівняно з минулими роками в нас пішло збільшення виробництва як торфу, так і брикетів, що дає можливість колективу “Рівнеторфу”, який налічує майже дві сотні працівників, отримувати середню заробітну плату 3500 гривень. Це досить гарний показник - майже в півтора рази більше середньообласного, а враховуючи, що наші дільниці знаходяться в районах, то вирішується і проблема зайнятості сільського населення.

Могли б досягнути і кращих результатів, якби не труднощі з фінансуванням закупівлі техніки, яка працює на торф’яних полях. Ця техніка є досить дорогою, в Україні її виготовляє тільки один завод. Торік “Рівнеторф” отримав фінансування з державного бюджету, що дозволило нам провести технічне переоснащення на суму понад 7 мільйонів гривень. Є надія, що і в цьому році ми отримаємо фінансування з бюджету на закупівлю добувної техніки.

“Рівнеторфу” потрібна допомога на обласному і державному рівні”

- Чому, на Вашу думку, інвестори не стоять у черзі на вкладання коштів у розвиток торф’яної галузі?

- Я переконана, що будуть стояти, - ми впевнено до цього йдемо. Щоб залучати інвесторів, треба мати відповідну виробничу базу. У нас для її розширення не вистачає фінансів. Тобто, маємо замкнене коло: інвестор хоче, аби вже були розроблені поля, щоб він просто купував торф. А нам, аби забезпечити його продукцією, потрібно спочатку придбати необхідну техніку.

- Кабмін планує провести приватизацію підприємств вугільної галузі та теплоенергетичної сфери. Чи сприятиме це відродженню торф’яної галузі?

- Через обмежені можливості бюджетного фінансування підприємства торф’яної та вугільної галузі, як і теплоенергетики, за попередні роки накопичили багато боргів. Найшвидший і найефективніший метод їх оздоровлення - приватизація. Тоді підуть фінансові вливання, адже приватний інвестор більш охоче вкладатиме кошти в те, що належить йому.

- Чи потрібна допомога для розвитку торф’яної галузі на законодавчому рівні?

- Так, потрібна. Гостро стоїть питання відводу землі. Маю на увазі ст. 150 Земельного кодексу України, в якій зазначено, що коли глибина покладу більше одного метра, то ці ділянки належать до “особливо цінних земель”, рішення про відведення яких приймає лише Верховна Рада України. Процедура проходження всіх етапів оформлення документів займає досить тривалий час і практично стає неможливою. Якщо протягом двох років “Рівнеторфу” не відведуть землю, то у нас зменшуватимуть об’єми видобутку торфу і, відповідно, об’єми його переробки. Ми неодноразово зверталися і в Кабінет Міністрів України, і до депутатів Верховної Ради України з клопотанням внести зміни в п. 9 ст. 149 Земельного кодексу “Порядок вилучення земельних ділянок” - виключити слова “багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб”, а в п. 1 ст. 150 “Особливо цінні землі та порядок їх вилучення” слова “торфородовища з глибиною залягання торфу більше одного метра” змінити словами “торфородовища з глибиною залягання торфу більше чотирьох метрів”. Для будь-якого торфодобувного підприємства це має велике значення.

- І на закінчення розмови, що сьогодні в області роблять для розвитку та підтримки торф’яної галузі?

- Спільно з облдержадміністрацією ми розробили нову програму розвитку торф’яної промисловості Рівненської області. Після її затвердження державне підприємство “Рівнеторф” матиме можливість активізувати роботу та збільшити об’єми виробництва за рахунок залучення коштів з бюджетів різних рівнів через закупівлю нашої продукції як для енергопостачання, так і для сільського господарства. Іншими словами, ми зможемо забезпечувати, щонайменше наш регіон, ефективним і дешевшим місцевим енергоресурсом та дати змогу селянину вирощувати свою продукцію на екологічно чистому органічному добриві. А позаяк родовища знаходяться в сільській місцевості, то це додаткові робочі місця для сільського населення та збільшення відрахувань до районних бюджетів.

Державне підприємство “Рівнеторф”

33014, м. Рівне,

вул. С. Бандери, 30-а;

тел./факс: (0362) 63-73-54

21.06.2012Спілкувався Олександр ОЛЬХОВИК



Рівне-Ракурс №10 від 21.06.2012p. 
На головну сторінку