Неважливо, кому допомагати, головне - бачити результат

- У багатьох містах України та Європи є чимало сучасних пам’яток, які приваблюють туристів своєю неординарністю та новизною, - розповідає депутат Рівненської міської ради Олександр НЕСТЕРУК. - У Рівному таких споруд немає, тож після моєї останньої поїздки за кордон я замислився над створенням чогось подібного. Спочатку хотів облаштувати у місті стіну кохання, як у Парижі, однак пізніше захопився іншою ідеєю. Архітектурна споруда має вигляд карети з двох сердець. На неї легко заходити і фотографуватися, а це приваблюватиме не лише молодь, але й усіх закоханих. Мрію, що це місце стане невід’ємним атрибутом весільної програми молодят.

Ескіз я вигадав сам, деякі елементи споруди піддивився в Інтернеті. Втілити задум у життя допомогли працівники фірми “Вільха”. Вони доклали максимальних зусиль і неабияк намучилися. Складно було не лише зробити ідеальний вигиб серця, але й якісно його пошпаклювати та пофарбувати. Оформлення здійснювали автомобільною фарбою, яка може зберігатися довше, ніж звичайна.

Дату, до якої можна приурочити відкриття, ми обов’язково знайдемо вже найближчим часом.

- Пане Олександре, ви вклали у цю споруду не лише кошти, але й свою душу. Не боїтеся, що за певний час шедевр вашого творіння можуть розмалювати, поламати, а зрештою знищити?

- Боюся. Та це буде на совісті людей. Якщо б ми не ризикували, то у місті ніколи б не було Чайкиної алеї, дитячих майданчиків, дитячих насаджень тощо. Кожна справа має свій ризик, і якщо про це постійно думати, можна взагалі нічого не робити. Коли 2006 року я став вперше депутатом, то дуже переймався, чи зможу виправдати довіру людей. І лише у другій половині першої каденції, коли вдалося втілити у життя певні проекти і довести мою готовність допомагати на ділі, я відчув сповна свою відповідальність за вибір громади.

- У місті ви позиціонуєтесь як людина, яка нічого не обіцяє. Ви або робите, або чесно говорите, що зараз реалізувати прохання неможливо. Але у житті все ж трапляються ситуації, коли просте на перший погляд питання, не має рішення, принаймні на той момент…

- Депутатство дало зрозуміти мені головне - людям не можна брехати. І я ніколи не візьмуся за справу, у виконанні якої сумніваюся. Якщо вже пообіцяв - потрібно зробити. Немає коштів у міському бюджеті - значить за свої гроші, якщо це можливо. У мене немає коштів - значить потрібно когось залучати. А проблем у місті багато, і до мене, як до депутата, люди звертаються з різними проханнями. Комусь гойдалки не вистачає біля під’їзду, комусь лавочки чи смітниці - я вже не акцентую на більш глобальних проблемах. І всім хочеться допомогти і не обділили увагою.

- Вирішення зазначених вами проблем у переважній більшості належать до компетенції міської влади, зокрема, ЖЕКів, а не окремо взятих депутатів.

- Не можу сказати, що міська влада працює на повну потужність, хоча і розумію, що на все коштів не вистачає. Однак вважаю, що за нашу громаду і наше майбутнє потрібно турбуватися, а відтак шукати резерви та можливості.

- Ви активно допомагаєте усім, хто б до вас не звернувся - спорт, культура, освіта, комуналка тощо. Для чого воно вам потрібно? Адже ви щасливий чоловік, батько, депутат. У вас є все, про що можна лише мріяти.

- Мало хто здогадується, що для активної громадської участі у житті міста, фінансування різноманітних проектів та виставок доволі часто доводиться ущемляти себе і свою сім’ю. Але не передати словами відчуття, коли я бачу результат такої діяльності, коли стають відчутними певні досягнення.

От, як наприклад, футбольний клуб “Авангард - 2010” при ЗОШ №26 (у 2010 році Олександр Нестерук став кращим Президентом футбольної команди, яка грає у другій лізі - авт.). Два роки грали у Другій лізі області, зараз увійшли в Першу. І хоча початок був не дуже вдалий, бо на тлі тих команд, які вже декілька років грають у Першій лізі, ми ще дуже слабенькі, я впевнений, що пройде рік-два, і ми займатимемо призові місця.

- Цьогоріч Кубок майбутніх чемпіонів завоювала команда саме ЗОШ №26. Це збіг?

- Цілковитий. Кубок майбутніх чемпіонів, де я виступаю меценатом, пройшов у Рівному вчетверте (у 2010-2011 рр. Олександра Петровича визнали “Меценатом року” у проекті “Гордість Рівного” та “Зіркою Рівного - 2010” за футбольний турнір “Кубок майбутніх чемпіонів” - авт.). Щороку збільшується його вага у нашому місті, а разом з тим зростає і потенціал дітей, які рвуться до перемоги, цілий рік тренуються і готуються до цих змагань. Перемагає кращий.

Допомагаю розвитку такого виду спорту, як кікбоксинг. У 2010 році брав участь у випуску документального фільму під назвою “Від азів до вершин”, присвяченому 10-річчю кікбоксингу в Рівному. У цій секції займається мій син, відтак я часто зустрічаюся з тренером, і допомагаю тим, що у моїх силах.

Мені не важливо, кому саме допомагати: баскетболістам, футболістам чи боксерам. Головне, щоб наші діти розвивалися, мали можливість займатися спортом та фізичною культурою, їздили на змагання і представляти у майбутньому не лише наше місто, область, Україну, але й Європу. Є над чим працювати, головне, щоб це цінували люди та розуміли наші можновладці.

Сьогодні ми не маємо місцевої футбольної команди, хоча сусідня “Волинь” “іде на всіх парах”. Немає в Рівному і тих спортивних баз та стадіонів, де б могли нормально займатися майбутні чемпіони. Рівненський “Авангард” з роками перетворився на справжній Колізей. І на мою думку, якщо для його відновлення потрібно 30-35 мільйонів гривень, то краще і набагато простіше було б додати ще 20 мільйон і побудувати новий, тільки вже європейського рівня.

Моєю ж мрією є величезне крите футбольне поле зі штучним покриттям, трибунами та роздягальнею на базі запасного поля Авангарду. Там, де під час зимового турніру, подекуди у грязюці, намагаються показати клас місцеві футболісти, отримуючи багато травм. А крите поле із штучним покриттям захищало б спортсменів від дощу та снігу. Погодьтесь, оцінити рівень гри, коли футболісти грають у багнюці, просто неможливо. Нехай цей стадіон буде без підігріву, адже це колосальні кошти, та все ж це буде поле, якого гідні наші спортсмени. І у цьому, я впевнений, мене підтримає усе місто, позаяк у Рівному з-поміж всіх видів спорту на першому місті стоїть все-таки футбол. І зараз, коли в Україні проходить ЄВРО-2012, це видно неозброєним оком.

- Одне футбольне поле на Ювілейному ви вже відкрили.

- Так. Сьогодні там щодня іде гра - хлопчаки і поважні чоловіки - всі із задоволенням ганяють м’яча. Ми взяли за традицію щороку проводити на цьому полі дворовий турнір по зонах. Люди із задоволенням займаються і щасливі. Зараз, щоправда, з’явилися певні технічні нюанси - поламана сітка, паркан - але це питання часу, позаяк у певних ситуаціях легше щось доробити, ніж починати з нуля.

Поряд зі стадіоном є дитячий майданчик, де розважаються дітлахи. Старші можуть пограти у баскетбол чи займатися на силових тренажерах. На жаль, у мене немає можливості опікуватися всім містом, тому допомагаю округу, який вибрав мене депутатом, і району, у якому я виріс. Повірте, у мене там ще дуже багато роботи і я навіть сумніваюся, що у цій каденції встигну зробити усе, що запланував.

- Ви вже давно висловлюєте бажання відкрити у Рівному благодійний фонд.

- На все катастрофічно не вистачає часу. Однак від цієї мрії я не відмовився.

- Чи варто чекати від вас сюрпризу на День міста?

- Так, і він також пов’язаний зі спортом. Але, якщо до цього я вирішував фінансові питання самостійно, цього разу буду змушений звертатися по допомогу до місцевих підприємців і друзів. Дуже розраховую на їх підтримку, адже вартість мого подарунка рівнянам становить близько 80 тисяч гривень.

На День міста я запросив у Рівне Василя Вірастюка з його командою. Він вже досить довго виступає на теренах нашої країни із феєричним шоу - велетні-спортсмени тягають скати, машини, роблять неймовірні силові вправи. Це надзвичайно яскраве дійство, яке варто побачити на власні очі. Незважаючи на те, що у цей час йтиме передвиборча кампанія до Верховної Ради, маю домовленість з Василем, що жодних політичних лозунгів на шоу не буде.

Планується проведення дійства в “Екваторі”, де є великий рівний асфальтований майданчик. Такий собі “великий” подарунок рівнянам на День міста…

- Та все ж не останній…

- Очевидно, така моя карма, весь час хочеться щось робити. Хтось шукає вигоду, а я хочу залишити для людей незабутні позитивні враження. Кажуть, люди з віком стають мудрішими і змінюють погляди на багато речей. Відтак наразі я шкодую лише про те, що усвідомлення важливості того, чим я займаюся сьогодні, не прийшло до мене 10-15 років тому.

P.S. Є речі, про які Олександр Нестерук не говорить, але вони його бентежать і дратують. На деякі запитання він відповідає: “Все можливо, але…”. І це “але” зовсім не пов’язано з грошима.