Б’є - не означає,що любить!

Сімейне насильство є наслідком мінливого розуміння того, що таке влада, яке веде до спричинення психологічного, соціального, економічного, сексуального або фізичного збитку одному або декільком членам сім’ї.

Наразі відомо, що 44% населення України потерпали від насильства у сім’ї впродовж свого життя, причому 30% зазнавали його у дитячому віці. І близько половини з них стикалися з насиллям і в дорослому житті.

Мабуть, зайвим буде питання - чому ж чоловік піднімає руку на жінку, бо ж відповіді це не існує. Як говориться, у кожного в голові свої таргани. Якщо ж звернутися до статистики, то вона не надто солока.

- Згідно з даними різних соціологічних досліджень, кількість жінок, яких хоч би один раз жахливо побив чоловік, коливається від 65 до 78%. Майже 20% жінок переживають побої регулярно.

- Ризик нарватися на кулак бандита у темному провулку значно нижчий, ніж ймовірність бути побитим у стінах рідної оселі.

- Насильство у сім’ї поширене у всіх верствах суспільства. Від нього не рятує ані віросповідання, ані рівень доходів, ані професія.

- Від 40 до 60% дітей стають свідками побиття мами.

Цифри звісно лякають, але це офіційно наведені дані. А ви тільки уявіть у скільки разів збільшиться ця цифра, коли усі жінки розкажуть про знущання над ними? Позаяк, близько 75% жертв різних видів насильства ні до кого не звертались за допомогою, решта - тільки до родичів. І лише 10% жертв фізичного насильства зверталися за допомогою до органів внутрішніх справ.

35% українців стикалися з психологічним насильством (найчастіше це постійне приниження та контролююча поведінка), 21% - з фізичним (побиття, а також замикання, зв’язування, примушення стояти в нерухомому положенні), 17% - з економічним (примушення звітувати за кожну копійку, присвоєння обманним шляхом чи знищення майна), 1% - з сексуальним насильством (насильне примушення до статевого акту).

Основною причиною різних ситуацій насильства більшість потерпілих називали стан алкогольного сп’яніння. Але ж чому жінка не йде від чоловіка одразу після того, як він її вдарив? Відповідей на це запитання безліч. Одні вважають, що це лише разовий випадок і більше такого ніколи не пов­ториться, інші - до нестями закохані і живуть за дідівським приписом “б’є - означає, що любить”. А є й такі, яким просто через життєві перипетії нікуди піти, нікому жалітися - от вони і терплять. Та все має межу і головне, щоб жертви про це зрозуміли раніше, ніж станеться щось страшне і невідворотне. Бо краще бути мамою-одиначкою, аніж дозволяти чоловікові знущатися над собою. Тим паче, що за цим знущанням можуть спостерігати діти. Уявіть якими вони виростуть, коли бачитимуть змалку, як їхній тато піднімає руку на маму? Тож робіть правильний вибір, а не живіть у постійному страху!