“Тепер знаю - день прожив недарма”

Питання про буття людини на Землі є досить риторичним, проте герой нашої сьогоднішньої розповіді точно знає на нього відповідь...

Проходячи численними похмурими коридорами обласної лікарні, споглядаючи на сумні, втомлені обличчя хворих людей, що вже давно втратили надію, погляд одразу висмикнув з натовпу доволі кремезного та життєрадісного чоловіка, зовсім не скидалося, що він занедужав. Ще й одягнений був у файну вишивану українську сорочку. Звісно, закортіло дізнатися, хто цей цікавий чоловік. Так ми познайомилися ми з Олексієм Хахльовим. Виявляється він справді непогано почувається, та прийшов поділитися своїм здоров’ям з тими, хто цього так потребує. Відтак Олексій Хахльов вирішив зробити свій внесок на користь простої пенсіонерки, Буховець Віри Сергіївни, і не грошима, не медикаментами, а власною кров’ю.

Вибір відважного чоловіка, який не побоявся ризикнути власним здоров’ям, здавалося б, заради незнайомої людини, впав саме на Віру Сергіївну тому, що вона вкрай потребує термінової допомоги, позаяк страждає на рідкісну невиліковну гематологічну хворобу - мієлодиспластичний синдром. Жінка дізналася про цей страшний недуг порівняно недавно. Особливо ніколи не хворіла, вела досить активний спосіб життя, і ось раптом неймовірна втома майже звалила з ніг, пронизливий біль мучив усе тіло. І ще навіть тоді жінці не хотілося вірити, що з нею трапилося щось серйозне, аж доки несила було вже стерпіти біль. Тоді і встановили лікарі їй цей невтішний діагноз. Проте Віра Сергіївна відважно боролася з недугою, витрачала шалені суми на ліки, здаватися і не збиралася. Але хвороба виявилася безжальною і досі прогресує, тому Віра Сергіївна потребує постійного переливання крові, оскільки її власна не може виконувати свої відтворювальні функції. Спочатку крові потрібно було менше, намагалися впоратися самотужки, допомагали діти, онуки, друзі. Проте кількість крові зростає, наразі Віра Сергіївна потребує її 750 мл (!) на місяць. І ось сидить вона пригнічена та зажурена у вже неабияк набридлому коридорі лікарні, без надії сподіваючись на чудо. Почувши, що якийсь незнайомець зі своїми друзями прийшов їй допомогти і поділитися власною кров’ю, у жінки одразу навернулися сльози на очі - сльози радощів, віри, надії. Вона і не сподівалася, що хтось, отак просто з вулиці може прийти і простягнути руку допомоги…

Поцікавившись в Олексія Хахльова, чому саме в такий спосіб він вирішив допомогти, почули досить неординарні, проте дуже глибокі та чуйні слова, над якими слід замислитися кожному.

“Донорство - єдине джерело одержання алогенної крові. Незважаючи на те, що донорство в Україні регламентоване чинними нормативними актами, воно переживає спад, пов’язаний зі складним соціально-економічним станом, погіршенням демографічних показників, значним зменшенням пропаганди донорства у засобах масової інформації, украй незадовільним фінансуванням закладів та установ служби крові. Так, наприклад, в обласній лікарні налічується всього біля 3000 донорів на рік. Причин, звісно, може бути безліч, як об’єктивних, так і суб’єктивних. Але найприкріша та найстрашніша - це байдужість. І сьогодні, окрім того, що хочу просто допомогти хворій людині, дати хоча б маленький промінчик надії, прагну донести до кожного українця, що “спасіння потопаючого, справа не тільки рук потопаючого”, і ми можемо допомогти в спасінні кожного, хто цього потребує, не залишаючись осторонь, ми в змозі спасти весь світ. І я глибоко переконаний, що із всіх варіантів спасіння світу найкращий - доброта та співчуття… Тому кожна людина має, вставши вранці, перед тим, як поринати у вир буденної метушні, декілька хвилин замислитися, як прожити цей день, щоб він не минув марно, не для себе, а на користь свої ближніх, своєї Батьківщини. Тепер я знаю - сьогоднішній день прожив недарма!”

Миєлодиспластичний синдром (МДС) - група гематологічних захворювань, обумовлених порушенням роботи кісткового мозку з відтворення одного або більше типів клітин крові: тромбоцитів, лейкоцитів, еритроцитів. У людей, що страждають на МДС, кістковий мозок, компенсуючи природний процес знищення клітин крові селезінкою, не в змозі відтворити їх в потрібній кількості. Це призводить до збільшення ризику інфекцій, кровоточивості і анемії, яка також проявляється втомою, задишкою або серцевою недостатністю. Розвиток МДС може носити як спонтанний характер (без очевидних причин), так і бути обумовленим використанням хіміопрепаратів, опромінення. Останній варіант МДС часто називають “вторинним”, і хоча трапляється він набагато рідше, гірше піддається лікуванню. Переважна більшість випадків “первинного” МДС розвивається у людей старше 60 років, в дитячому віці хвороба зустрічається рідко.

Відповідно до Директив Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу для забезпечення держави кров’ю та її компонентами потрібно 40-60 донорів на 1 тис. населення країни, або 4,0-6,0%. Водночас в Україні цей показник становить лише 14-15 донорів на 1 тис. населення.