Микола Корецький: “Не можна сьогодні зводити НУВГП до рівня звичайного технічного університету обласного масштабу”

Про те, чому половина аспірантів водного університету не виходять на захист дисертацій, про африканських студентів та подвійні європейські дипломи - наша розмова із в.о. проректора з наукової роботи та міжнародних зв’язків НУВГП Миколою Корецьким.

- Пане Миколо, як Вам Рівне?

- Місто мені припало до душі. Насамперед, подобаються люди, які в ньому живуть і працюють. Люди відкриті, відверті, завжди з посмішкою, завжди в доброму гуморі. Дуже гарне та привітне саме місто, його славетна історія, красиві будинки у старій частині Рівного. Чистота на вулицях, доброзичливість, повага один до одного… Прізвище моє - Корецький. І я завжди мріяв потрапити до цього чудового краю, відчути коріння мого роду, побачити місто Корець, відвідати корецькі святині. І, насамперед, як науковця, мене завжди приваблював високопрофесійний навчальний заклад, яким є НУВГП.

Я переконаний, що за НУВГП - велике майбутнє, а для того, щоб його реалізувати, потрібні люди з великими цілями, з великими мріями, люди, які бачать не тільки сьогодення, а бачать, що буде через три, п’ять, десять років і з галуззю освіти, і в якому напрямку рухатиметься наука, і що буде з університетом за цей час. Такою людиною, на мій погляд, є наш ректор Микола Сорока - людина дуже фахова, енергійна, талановита, яка має досвід роботи у сферах регіонального управління, управління територіями, науковій галузі.

- І все-таки - чи не важко було змінити Київ на Рівне? Зазвичай, люди за першої нагоди роблять навпаки…

- Мене часто про це запитують… А я переконаний, що краще з розумною людиною втратити, ніж із нерозумною знайти. Я вважаю, що з розумним керівником знайде і університет, і кожен у ньому працюючий отримає втілення своїх прагнень, планів і мрій, а втрачати ніхто нічого не збирається.

- Якими стали ваші перші кроки на новій посаді?

- Не можна сказати, що я прийшов робити переворот чи радикально щось змінювати. Працюють у НУВГП фахові і професійні люди - знавці своєї справи. Багато зроблено на науковій ниві. Тобто, є достатньо високий обсяг виконаних робіт але, як кожна нова людина, яка має вже якийсь досвід практичної роботи і на виробництві, і в науці, я бачу, що можна привнести нове в життя університету, в тому числі і в розвиток наукової галузі.

- І що ж саме?

- Насамперед, вважаю, потрібно підвищити ефективність наших аспірантур. Наприклад, половина тих, хто навчається в аспірантурі, не виходить на захист. Хочу спробувати із цим розібратись і допомогти кожному, хто бажає досягнути рівня тієї високої планки, яку він перед собою встановив. З мого боку, як проректора, і з боку ректора університету та ректорату буде зроблене все можливе для того, щоб ця динаміка якось зрушилась із місця в позитивний бік.

- У чому ж причина такої ситуації із аспірантами?

- По-перше, на такий університет, на таке місто недостатня кількість спеціалізованих вчених рад. Аспіранти 16 спеціальностей не мають можливості в межах Рівного захистити свою дисертацію. Відповідно, це і призводить до того, що багато аспірантів не можуть продовжувати наукову діяльність, а багато талановитих студентів взагалі відмовляється від вступу до аспірантури. Так, на сьогоднішній день у нас навчається всього 110 аспірантів при тому, що цьогоріч 1719 студентів вступили на навчання в університет. Вважаю, що потрібно активніше залучати кращих студентів до науково-дослідної роботи, до інноваційних розробок. Якісного прориву в науці ніхто не зробить, крім молоді, саме їй належать нові ідеї, новий підхід. З їхньою енергією можна це зробити.

- А ще над вирішенням яких проблем плануєте працювати?

- Хотілось би підняти престиж наших науково-дослідних лабораторій та розширити їх обсяги роботи. Наукова складова повинна бути такою ж фінансово наповнюючою, як і освіта. Вважаю, що тут не потрібно обмежуватися лише одним регіоном чи містом, потрібно шукати напрями і можливості використання потенціалу університету, потенціалу викладачів поза межами Рівненщини.

- А якщо вийти і за межі України? Які задуми плануєте реалізувати у напрямку міжнародної діяльності водного?

- Колись Інститут інженерів водного господарства був одним із трьох навчальних закладів у колишньому СРСР, який створювався для водогосподарської галузі. Подібні інститути були лише в Москві та Узбекистані. Наш був найбільший та найпотужніший, і не можна сьогодні зводити НУВГП до рівня звичайного технічного університету обласного масштабу. Університет має загальнонаціональне значення, це - університет міжнародного рівня. Та існуючий потенціал неможливо використати ефективно без залучення іноземних студентів. До речі, торік у нас навчалося три іноземні студенти, а на сьогодні подали документи на навчання вже тридцять. Це - представники Туркменії, Азербайджану, Латвії, Білорусі, Грузії. Ми сьогодні працюємо над програмою відкриття філіалів нашого університету в цих країнах. Плануємо збільшити ще чисельність іноземних студентів з 30 до 100 осіб. Ми продовжимо працювати зі студентами Африки та Азії, які зможуть вступати до нас на навчання через підготовчі відділення, вивчати українську мову, математику, інформатику.

- А стажування за кордоном для студентів практикуватимете?

- Друга програма, над якою ми працюємо - це співпраця з європейськими університетами, програма мобільності студентів і мобільності викладачів. Ми хочемо, щоб кожен бажаючий студент міг півроку навчатися в наших закордонних університетах-партнерах, здобувати знання і повертатися на закінчення навчання до нашого університету. Також ця програма буде стосуватися і наших викладачів. Крім того, зараз ми розробляємо практику подвійного диплома, для того, щоб наші успішні студенти, які мають високий рівень знань іноземних мов, могли паралельно отримати і європейський диплом.