Залізо

Більша його частина, що утилізується в організмі, використовується кістковим мозком для біосинтезу гемоглобіну. Залізо депонується в організмі головним чином у печінці, селезінці й кістковому мозку. Кількість цього елемента, що всмоктується в кишечнику здорової людини, в середньому становить 1 мг/добу і залежить від віку, стану здоров’я, функції травного тракту (ТТ), кількості та хімічних форм елемента, що надходить, кількості і складу шлункового соку, який сприяє утворенню розчинних форм іонізованого заліза. Очевидно, з цими обставинами може бути пов’язана значна частина залізодефіцитної анемії у разі ахлоргідрії. Потрібно відзначити, що організм сам регулює процес всмоктування заліза залежно від потреби в цьому елементі. Так, у здорових чоловіків в кишечнику всмоктується 3-8% заліза, у жінок - 10%, у хворих на залізодефіцитну анемію - 20%. Вживання значних кількостей кави та чаю значно знижує всмоктування мікроелемента.

Токсичність заліза та його препаратів у здорових людей - явище дуже рідкісне, проте значні дози можуть бути небезпечними для здоров’я.

Залізо - біоелемент широкого спектра дії, належить до кровотворних МЕ, бо він потрібний для утворення гемоглобіну та міоглобіну. Воно бере участь у багатьох окиснювальних процесах, входить до складу ферментів (пероксидази, цитохрому, цитохромоксидази тощо), які стимулюють внутрішньо-клітинні процеси обміну, сприяє росту, підвищує опірність організму до захворювань, запобігає втомі тощо. Добова потреба у залізі для дорослих становить 15 мг - для чоловіків і 17 мг - для жінок.

У разі дефіциту цього елемента в організмі виникає залізодефіцитна анемія. Причинами розвитку дефіциту заліза в організмі є: бідність на нього добових раціонів, збільшення витрат МЕ у разі кровотеч, виразки шлунка, порушення діяльності ТТ, хронічної гемоглобінурії, оперативних втручань, травм, паразитарних інфекцій тощо.

Основними джерелами заліза є харчові продукти, особливо тваринного походження: яловичина, свинина, баранина, печінка, нирки, меншою мірою - риба, куряче м’ясо та яйця. Із рослинних продуктів найбільше цього мікроелемента містять зернобобові, гречана крупа, пшоно, рис, соя, горіхи та зелені овочі (цибуля, редиска, морква, щавель, зелений горошок, капуста, часник, зелені томати, хрін, огірки, фрукти, будь-які сухофрукти тощо). Із м’ясної їжі засвоюється до 20% заліза, тоді як із рослинної - лише 6%.

Діагностику дефіциту заліза в організмі людини здійснюють на основі низки морфологічних, цитохіміч-них і біохімічних тестів. Специфічним показником дефіциту служить підвищення загальної залізозв’язувальної здатності сироватки крові (більш як 60 мкмоль/л).