Свято громадських працівників

Депутат Рівненської міської ради Святослав ЄВТУШЕНКО:

- Ситуація в місцевому самоврядуванні, на жаль, важка. Сьогодні місцеві бюджети є заручниками стану справ у державному бюджеті. Добре чи погано працює міська рада та міськвиконком, не має великого значення, бо все залежить від того, чи дасть можливість казначейство проводити платежі, чи будуть гроші в міському бюджеті для утримання у мінімально нормальному стані міської інфраструктури. Доходить до абсурду - тарифи на комунальні послуги затверджують у столиці, не знаючи реального стану справ на місцях, навіть не поцікавившись думкою місцевої громади. Це при тому, що на словах усі центральні органи влади виступають за збільшення повноважень органів місцевого самоврядування. За таких умов говорити про повноцінне функціонування органів місцевого самоврядування не доводиться. Сьогодні ми маємо безліч проблем, які можна було б вирішити на місцевому рівні, аби ми - депутати та міськвиконком мали б відповідні права та повноваження. На жаль, за нинішніх “правил гри” місцеві ради є заручниками столичних міністерств та відомств, і усі повинні це розуміти. Попри це можу сказати, що органи місцевого самоврядування роблять максимум можливого, і те, що наша комунальна інфраструктура продовжує функціонувати - їх велика заслуга.

Віктор МАТЧУК:

- Ситуація в нашому місцевому самоврядуванні складна. Фактично ми не маємо тієї правової бази, яка б давала можливість керівникам регіонів якісно керувати територіями. Ми не враховуємо успішного досвіду сусідньої Польщі, де керівники воєводств (аналогів наших областей) мають можливість ефективно розвивати свої території і мають незрівнянно вищі повноваження, ніж їх українські колеги. Наша система місцевого самоврядування застаріла та неефективна, і її треба змінювати. У той же час є й інша, не менше болюча проблема - це ставлення частини громадян до “своїх” депутатів. Доводилося зіштовхуватися з такою ситуацією, що проголосувавши за кандидата від партії, люди потім цього “діяча” усі чотири роки не бачать на окрузі. Тобто, виборці повинні розуміти, що потрібно уважно придивлятися до кандидатів у місцеві ради і знати, що голосують у місцеві ради вони не за політиків, а за своїх представників у тій чи іншій раді, тобто за людей, які захищатимуть їхні інтереси. Якщо ж вони обрали безвідповідальну особу, то винні в цьому лише самі. Ми звикли критикувати усіх - президента, прем’єра, депутатів, але тільки не себе і свої дії. Тому я вважаю, що суспільство повинно ставати більш зрілим і активним, тоді й ефективність роботи місцевих рад стане кращою.

Валентин КИРИЛЮК, магістр Державної служби:

- На мою думку, уся система органів місцевого самоврядування потребує реформування. Що я маю на увазі. В Україні є тисячі маленьких сільських рад, в яких питома вага місцевого бюджету йде на утримання апарату. У той же час укрупнення сільських та селищних рад дасть можливість вирішувати проблеми ради набагато ефективніше, ніж це є сьогодні. У той же час для того, аби у всіх селах були представники місцевого самоврядування, є сенс повернутися до перевіреного роками інституту сільських старост - тобто авторитетних людей, які можуть відстоювати інтереси односельців перед сільськими головами та радами усіх рівнів.

Подібна ситуація і з районними радами та адміністраціями. Для того, аби вирішувати серйозні інфраструктурні проекти, потрібно піти шляхом укрупнення цих органів місцевого самоврядування, бо сьогодні є певний паралелізм у роботі міських рад райцентрів та районних рад. Після укрупнення цей недолік зникне сам по собі, і кожна рада займатиметься своєю роботою. У певній мірі потребують збільшення і наші базові суб’єкти місцевого самоврядування - області. Фактично, адміністративно-територіальний устрій України не змінювався із радянських часів, і сьогодні він явно не відповідає тим викликам, які стоять перед країною. Нам варто зрозуміти, що краще в державі мати сім-вісім великих регіонів із сильними радами та губернаторами, ніж триматися за стару адміністративно- територіальну систему, і фактично викидати бюджетні гроші на вітер.