Крилата традиція родини Яцюків

Ось несешся чимдуж зранку на роботу, до школи, в інститут, увесь день старанно, чи не дуже, трудишся на благо країни, не підіймаючи голови, а ввечері, вже знесилений, виснажений плентаєшся, теж понуривши голову, до своєї оселі. І нічого ти довкола не бачиш, а лише безглуздо копирсаєшся у власних невеселих думках, будуючи стратегічні плани на примарне майбутнє - випрати білизну, приготувати вечерю, вигуляти песика або просто виспатися врешті-решт на сто років вперед. Так, зазвичай, проводить пересічний рівнянин свій буденний день, та й вихідний, напевно, теж. Проте наш земляк-голобувод знає, як сповнити свій світ усіма кольорами веселки, де немає місця печалю та смутку, а натомість панує краса і любов.

- Пане Володимире, розкажіть про своє неймовірне захоплення, яке вас так надихає?

- Так, я займаюся улюбленою та, на мою думку, дуже цікавою і вкрай важливою справою - колекціонуванням голубів. І це для мене не лише хобі - це справа мого життя!

- Наразі голубівництво не така вже, як би мовити, популярна справа. Як же виникла у вас ідея розводити саме голубів, чим саме цей, на перший погляд, такий звичний птах вас привабив?

- О, ця справа дуже давня. Взагалі, історія голубівництва моєї сім’ї сягає своїм корінням ще у XIX століття. Започаткував її мій дід - продовжив батько, а я зберіг традиції нашої родини та займаюся голубівництвом і по цей час. Власна голуб’ятня з’явилася в мене, коли мені було близько шістнадцяти років, пізніше я пішов в армію, проте повернувшись, улюбленої справи не полишив. Почав розширюватися та збудував вже велику голуб’ятню, всіляко облаштував її, щоб голубам було затишно та комфортно. А починалося все з двійки сірих голубів - голуба та голубки. І тут треба зізнатися, мене спіткала невдача, не вберіг голубки, її вполював кіт. Горю, як то кажуть, не було меж, я був у розпачі, проте продовжив… До речі, в нас на подвір’ї завжди жили коти, собаки, як і зараз, проте вже якісь більш виховані, ну ніколи тобі не вхопить птаха, не поранить. Пізніше придбав іншу голубку для сірого та пару - червоного і рябу голубку… Відтак, тримаю голубів вже 45 років. І от коли йду з роботи додому, втоми не відчуваю, бо швидше хочу побачити своїх улюбленців, поспілкуватися з ними, перевірити, як в них справи.

- Так, я чула дуже мелодійне, ну просто професійне насвистування. І тільки ви завели свою мелодію, одразу до вас злетілася перната зграя. Це що ж у вас власне “есперанто” таке розроблене?

- Ви розумієте, це ж тільки на перший погляд здається, що голуб - звична собі така пташка, що поширена в наших широтах. Голуби оточують нас скрізь - вони поряд майже завжди на вулиці, ми можемо постійно спостерігати за ними у вікно. Але що ми знаємо про це створіння природи. Насправді ж голуб - це, передусім, дуже розумний птах. Так, в мене з ними своя мова, і я їх завжди чудово розумію. Справді, щойно я посвищу, як вони одразу злітаються привітатися. Вони добре мене знають і впізнають. А от коли я піднімаюся до них у голуб’ятню і, наприклад, вдягаю іншу, не звичну для них, одежу, то можуть одразу і не признати. Окрім того, вони, розумієте, ніби люди, як діти - вони вміють і любити, і бути відданими. Голуби люблять свободу, повсякчас ширяють у височині, проте завжди повертаються додому, до мене, і я за це їм вдячний, за ту радість та задоволення, що вони дарують мені і моїм рідним. Проте і хворіють вони, й помирають, на жаль, як і люди, і догляд за ними потрібен, не менший, ніж за малою дитиною.

- А який же особливий догляд потрібен для голуба - це просто птах ніби?

- Як я вже сказав, голуби досить часто хворіють - сальмонельоз, орнітоз, мікоплазмоз або інфекційний нежить, гельмінтоз, тобто ураження глистами, може трапитися нашестя різних ектопаразитів - бліх, кліщів та переїдів й інших недуг.

- Ого! Та ви вже і справжнім ветеринаром стали?

- Ну за фахом я - столяр. Проте, як же не бути ветеринаром для своїх вихованців, якщо хворіють, то треба ж і лікувати. Ось, наприклад, серед молодих голубів часто трапляється заразний нежить. Він може бути викликаний нестачею вітамінів або переохолодженням, тому я постійно підживлюю їх вітамінами, голуб’ятню утеплив вже давно, так що витримає будь-які морози. Також часто нежить виникає після тривалих польотів непідготовленого голуба або при ураженні ектопаразитами. Ну голуби-то в мене тренуються постійно, роблять вильоти повсякчас, проте все ж буває, що хворіють. Головне, одразу виявити особину з нежитем, ходжу та просто перевіряю дзьоби, якщо є виділення - одразу на карантин. Тоді слід провести лікування - протирати носові отвори спеціальним розчином, давати ліки.

- А як же можна дати ліки - голубу?!

- Дуже просто: і ліки, і вітаміни я додаю у питну воду чи корм, або, коли і доводиться, просто в дзьоба закладаю. Якщо треба боротися з паразитами, то для цього в нас є спеціальні дезодоранти - попурхав, і проблем немає. Коли справді гарно доглядати за птахами, то вони і менше хворітимуть, і довго житимуть. Середній вік голуба, залежно від породи, становить близько 8-10 років, а в мене був один голуб - мурий, який прожив 17 років! Уявляєте!

- Ну і ну, правду кажете, вони справді, ніби люди. То і витрат, я здогадуюся, потребують чималих.

- Так, звісно. Ось, наприклад, щоб тільки облаштувати більш-менш пристойну голуб’ятню, треба витратити не менше 3000 доларів, а вже не кажучи про подальше утримання, поповнення колекції.

- Я знаю, що ви не просто займаєтеся такою справою, ви ще й всіляко поширюєте голубівництво на теренах нашого краю, розкажіть детальніше.

- Я вже давно є членом Всеукраїнської асоціації голубоводів-любителів, а три роки тому ми вирішили визначитися вже офіційно і у Рівному та започаткували громадську організацію голубоводів та птахівників-любителів - клуб імені Б.І.Горки. І, на загальний подив, ми дуже швидко набрали обертів - майже одразу провели виставку-ярмарок голубів, яка вперше відбулася у Палаці “Хімік”. І ось така виставка нещодавно вже втретє порадувала краян та гостів, що злетілися з різних регіонів України. Треба сказати, що організувати такий захід непросто, особливо у фінансовому плані, проте завжди нам дуже допомагає депутат міської ради Олександр Нестерук, щоразу оплачуючи оренду залу в Палаці. Ми б хотіли радувати мешканців нашого міста не лише раз на рік, а і виставляти своїх улюбленців і на свята, наприклад, День міста, День Незалежності, адже є що показати. Тому плануємо звернути до влади з проханням теж долучитися до організації таких заходів. Оскільки все ж головною метою нашої організації та проведення виставок є довести, показати молоді, що є щось прекрасне, цікаве, захоплююче, що краще спілкуватися не в Інтернеті та вирощувати віртуальних тварин на “фермах”, а з живою природою, яка обов’язково віддячить теплом, щирістю та відданістю. Таким чином прагнемо виховувати в дітей добро, гуманізм, людяність, любов до природи. На жаль, сучасна молодь не дуже цікавиться голубівництвом, і ця справа за останні роки скоротилася в рази.

Але я певен, що той, хто познайомиться з цим птахом ближче, вже сприйматиме його зовсім по-іншому. Ви знаєте, як цікаво просто поспостерігати за голубом. Ви колись пильніше придивлялися, як летить голуб. Звісно, всі це постійно бачать. Ні, чи спостерігали ви за його польотом - стилем, траєкторією. У кожної ж породи голубів - власний стиль польоту. Є навіть такі голуби, що летять перекидаючись у повітрі, інші, клацають крилами так, що їх чути задовго до того, як побачиш.

Окрім того, голуб є дуже корисним птахом - він справжній поштар. Уявіть цінність цього птаха, коли він був чи не єдиним зв’язковим у цілому світі. Наземна пошта була дуже повільною і дороговартісною, не всі могли дозволити собі таке задоволення. Це вже зараз - в епоху Інтернету, мобілок, і ще всіляких бозна-яких технологій, голубам важко тягатися у швидкості передачі інформації. Проте раніше тільки на голуба покладалася людина, адже він стрімко міг долати величезні відстані, завжди повертаючись додому. Наприклад, поштові сизі голуби можуть перелетіти до 1000 км зі швидкістю 60-70 км/год., а білі - близько 50 км. Колись жив такий японець Кадама, який свого часу заплатив за поштового голуба 124 тис. доларів - він придбав голубку на ім’я Герда. Треба сказати, що і зараз вони недешеві.

А що може змінити захопливе враження, коли власноруч випускаєш птаха, ніби частинку своєї душі, у небо, у височінь. Які ж молодята не мріяли б це зробити у день свого одруження, щоб скріпити свої стосунки на землі і на небі, як голуб з голубкою, навіки. І я часто допомагаю всім охочим у цьому, даю своїх голубків молодятам, а пташки однаково завжди повертаються додому. Проте існує небезпека, що може спіткати голуба в небі та вкоротити йому віку - це шуліка, який повсякчас чатує на беззахисного птаха та на льоту хапає його просто в небі. Особливо взимку, оскільки влітку шуліки промишляють на полях, тому намагаємося все ж таки остерігатися таких зимових дальніх вильотів.

- А ви гідно представили свою колекцію на виставці, скільки у вас голубів, яких порід?

- Є така прикмета - що голубів не рахують, інакше можуть захворіти, тому я не ризикую. Та й навіщо, я й так кожного знаю в “обличчя” (сміється - авт.) А породи є різні, адже збирав їх майже по всьому світу, зараз вже трохи важче звичайно, але якось обмінюємося з голубоводами України, Польщі. Певно, найдорожчий в моїй колекції - француз кучерявий. (Володимир з гордістю виносить та показує дивного птаха схожого на голуба, проте руно в нього ну майже, як в барана). Також є павичі білі венгерські, миколаївські - серпаті, серпато-вивиротні, торцові, і звісно, поштові, та багато інших порід.

- А чи важко саме розводити голубів?

- Не важко, проте справа потребує особливої уваги. Потрібно у відповідний період відсадити пари окремо, причому постійно поновлювати їх, якщо цього не робити, то порода виводитиметься кволою, хворобливою, не відповідатиме стандартам, це може впливати навіть на стиль польоту і інше. Голуби несуть тільки по два яйця, тому їх слід особливо берегти. А є такі породи - короткодзьобі, в них будова дзьоба така, що вони самостійно не можуть вигодувати маля, мають дуже маленький дзьоб, тому для пташенят треба шукати іншу годувальницю, підкладати під голубку іншої породи.

- Так, це справжня наука. Як вони у вас там всі не переплуталися досі - не розумію.

- Та не так все складно. Голуби, як і лебеді, вірні птахи, паруються тільки зі своєю парою.

- А ваша пара поділяє ваше захоплення, чи не ревнує?

- Дружина - ні (посміхається - авт.). Вона цілком поділяє мої погляди та підтримує мене, і неабияк допомагає. Ось, до прикладу, нещодавно вона привезла поповнення для моєї колекції аж з Донецька.

- То що для вас і вашої сім’ї все ж означає цей птах - голуб?

- Насамперед, голуб є символічним птахом у цілому світі, і для України зокрема, та й для мене, певно, теж. Відомо, що голуб є символом миру. А також уособлює синівську любов.

- Ви справді виявили свою синівську любов та продовжили справу свого батька, а чи плануєте передати виплекану гордість далі, у спадок?

- Звісно, у мене є син, який теж поділяє моє захоплення. Він ще занадто юний, щоб всерйоз займатися голубівництвом, віддавати весь вільний час цій справі. Він - підліток, йому хочеться ліпше з друзями погуляти, повеселитися. Проте я сподіваюся, що він підхопить естафетну паличку і продовжить мою справу.

- Які плани маєте на майбутнє, ваша колекція зростатиме?

- Є в мене одна мрія - приглядів собі кучерявого француза, але хочеться якоїсь незвичною масті щоб був. Знаю, такі є у Польщі, тому, думаю, незабаром моя колекція поповниться…

- І я думаю та сподіваюся, що незабаром ми - рівняни, зможемо частіше насолоджуватися цікавими виставками, дізнаватися щось нове про цих прекрасних птахів.