Скажемо “Годі!” знахабнілим бюрократам!

У нашій країні вигідно бути лінивим та чекати того часу, коли до оселі завітає розрекламований нашими партійцями “добробут”. Можна буде жити заможно і при цьому не працювати, або працювати десь і трохи. Не існує у багатьох людей розуміння простої істини - не може бути заможною країна, де немає власної промисловості.

Це зрозуміли вже майже в усіх країнах світу, і сьогодні між державами йдуть “торгові війни” за ринки збуту. В Україні відбуваються інші війни - чиновників з виробничниками. При цьому у винищенні реального сектору економіки досягнуто небачених успіхів. Зникли цілі галузі виробництва, тисячі заводів та фабрик по всій Україні перетворилися на руїни, а мільйони українців подалися на нелегальні заробітки до інших країн. Важко доводиться тим, хто прагне змінити цю ситуацію і відродити промисловість, тим людям, хто вірить, що на власній землі українці можуть виробляти продукцію і отримувати за це гідну зарплату.

Яскравим прикладом “піклування” наших чиновників є Рівненський Льонокомбінат, який після десятиріч розвалу та грабунку стараннями й коштами Олега Червонюка почав відроджуватися. При цьому жодної державної копійки на це не було витрачено, навпаки, бюджет отримує від нового виробництва чималі кошти, а сотні рівнян мають змогу працювати і утримувати себе та свої сім’ї. Здається - потрібно тільки подякувати Олегу Червонюку за це і принаймні не заважати йому й далі розширювати виробництво, бо це вигідно Україні, області, рівнянам. У будь-якій нормальній державі так би воно і було, але ми йдемо своїм шляхом, і тому замість того, аби займатися виробництвом тканин, шити з них якісні і недорогі речі, шукати ринки збуту продукції за кордоном, Льонокомбінат змушений відбиватися від безкінечних атак нашої армії чиновників і доводити своє право на працю.

Останній конфлікт із Рівненською митницею взагалі поставив Льонокомбінат на межу закриття. Ось що розповів з цього приводу сам Олег Червонюк: “Ситуація з розмитненням нами обладнання та матеріалів для підприємства стає чим далі, тим гіршою. Фактично, регулярно ми змушені звертатися до суду для відстоювання інтересів підприємства. При цьому вишукуються найрізноманітніші засоби, аби не дати Льонокомбінату нормально працювати. Так, на придбану нами для виготовлення тканин партію сировини (бавовни) митники додатково нарахували ще 30% вартості. При цьому усі необхідні документи по ціні сировини ми надали, але це аж ніяк не вплинуло на рішення Рівненської митниці. Льонокомбінат працює із рентабельністю у 15%, і подорожчання сировини майже на третину ставить підприємство перед мало прийнятною дилемою: або працювати у збиток, або закривати підприємство. Я розумію, що для певної категорії “бізнесменів”, які довгі роки заробляли на перепродажу в Україні іноземних тканин, відродження вітчизняного виробництва дуже не подобається, тим більше, що за рік роботи Льонокомбінату вартість кілограму тканин на українському ринку зменшилася з 11 доларів до дев’яти. Фактично, сьогодні наше підприємство знаходиться усього в одному кроці від закриття, а три сотні рівнян можуть опинитися без роботи.

Ми не просимо державні структури про якісь пільги чи субсидії, ми вміємо працювати і заробляти, але вимагаємо до себе нормального ставлення, без якого не можливо здійснювати виробництво. Тому запрошую усіх небайдужих громадян 23 листопада об 11 годині прийти на майдан Незалежності у Рівному, аби сказати “Годі!” знахабнілим бюрократам, яких ми з вами годуємо.”