ЗНІМАЄМО ЧЕРЕП - І НА КОВБАСУ

“Ніч. Чергування. Всі вже розійшлися спати. Час від часу викликають чергових прийняти нових хворих, у кожного чергового своя палата. І ось, нарешті, дійшла черга і до мене.

- Дімо, йди на четверту, там тобі привезли людину із закритою черепно-мозковою травмою.

- Як стан?

- Так, нормально, ми далі поїхали.

Піднімаюся у приймальний спокій, бачу, на столі нікого. Думаю, на каталці людина лежить, зараз сестри приймуть, і піднімемо в палату. Беру супровідну, читаю діагноз: “ЗЧМТ” (див. вище). Читаю далі графу “Що трапилося” і тихо ніяковію. “Йшов. Упав. Опух. Помер”.

Мати чесна, це що ж швидка таку підлість серед ночі влаштувала. Самі не хочуть з небіжчиком возитися, міліцію викликати, так вони нам підсунули. Став я викликати бригаду, яка привезла цього товариша. Зв’язали мене з ними по рації.

- Так-перетак, кажу, ви мені кого привезли?

- А чого такого? Нормальна травма.

- Так він же мертвий.

- Що, вже помер? Ми ж живого везли.

- У вас що в супровідній написано: “Йшов. Упав. Опух. Помер”?

Тиша на тому кінці. Потім після паузи.

- Дімо, це ми поспішали і скоротили: “Опух. Помер - Пухлина помірна”.

Підходжу до каталки, а там тихо сопучи спить у дупель п’яний мужик зі здоровенною шишкою на лобі”.

2. Якоїсь у лікарні не вистачало місць (ситуація не з рідкісних), людей клали одразу в коридорі. Коридор був довгий і вузький, і тому лікарі називали його ковбасою. Так ось, приводять якось до лікаря нову пацієнтку - бабусю років 70-ти (в поліклініці їй дали направлення на знімок мозку).

Після прийому, лікар сказав просту, загалом, фразу: “Робимо знімок мозку і кладемо бабусю в коридор”, але тільки мовою медиків - “Знімаємо череп, і на ковбасу!”. Можна уявити собі реакцію бабусі!

3. До речі, про круглі очі... Розповідав якось один мій знайомий історію.

Надбало одне виразкове відділення новий японський прилад зі світловодами для обстеження кишечника. Причому світловодів було 2 - один оральний, другий, відповідно, анальний. Різниці між ними практично жодної. Поки наші кулібіни освоювали прилад і тренувалися один на одному, оральна частина поламалася.

“Аааа, мля”, - сказали медики і хотіли засунути прилад у дальній кут. Але, не тут-то було. Поступив до них пацієнт на дослідження, і якось так вийшло, що хтось десь підметушився щодо приладу, комусь кудись доповіли раніше часу, і ось тепер перед медиками стояв майор-вояка з направленням на обстеження саме цим приладом.

Після короткої наради вирішено було провести обстеження через рот, але анальним світловодом. Світловод новий, ні разу не використовувався, ось тільки в отвір ротової розпірки не проходив - він був трохи товстіший. Недовго почухавши голови, медики пристосували під розпірку якесь металеве кільце, з тих, що першими підвертаються під руку, і спробували засунути світловод майору.

Ну що тут робити - бувають люди, яким важко навіть пігулки ковтати, не те, що світловоди. Майор був з таких. Я не знаю, чи користувався він у військах кусачками для перекушування колючого дроту ворога, але металеве кільце його могутні щелепи розламали на чотири шматки і перекусили новий японський світловод, який він і виплюнув.

До чого тут круглі очі, запитаєте ви? Через декілька днів з Москви приїхав фахівець з філії фірми, японець. Так ось, коли він побачив покусаний анальний світловод, з відбитками зубів - його очі стали не тільки круглими, вони ще й на лоб полізли разом з окулярами. Він довго крутив світловод у руках і щось шепотів японською. Як вихована людина, він не став задавати зайвих запитань, а зібрав запчастини і поїхав геть, пообіцявши надіслати новий агрегат. Кажуть, що навіть у літак він сідав з такими ж широко відкритими очима.

4. Молодий канадський лікар-венеролог Робер Клешар відправився в одне маленьке селище на острові Ньюфаундленд. Його завдання полягало в тому, щоб взяти у місцевих жителів аналізи крові (в цілому селищі проживало 23 чоловіки і 14 жінок віком від 22 до 47 років). Жителі селища займалися риболовлею і лісозаготівлями. Всі жінки заміжні. Молодий лікар взяв аналізи крові і привіз їх на материк у клініку. Там же він провів необхідні аналізи і з’ясував, що всі жителі цього селища хворі на СНІД. Про що їм і поспішили повідомити.

Коли Клешара за п’ять місяців відправили у це ж селище по повторні аналізи, він застав там повний бедлам. Мешканці вирішили прожити залишки своїх днів з шиком. Вони зняли з рахунків гроші і віддавалися пиятиці й розпусті. Клешар був шокований побаченим. Шампанське лилося рікою, всі давно забули, хто чий чоловік і дружина. Діяли за принципом: кого хочу, того і люблю. Природно, що роботу всі закинули.

Сяк-так Клешару вдалося взяти аналізи крові в учасників оргії, що проходила під девізом: “Живемо останні години”.

Через день Клешару стало погано. Чому? Так, тому, що повторні тести показали відсутність будь-якого натяку на СНІД. Коли жителям селища про це повідомили, хміль вивітрився з них в одну мить.

Триває суд, розбито 14 сімей, пропито багато грошей. Мешканці селища вимагають від Клешара відступних у розмірі майже 3 млн. доларів. Правда, деякі з них ні про що не шкодують. Як вдалося з’ясувати, в основному, це холостяки.

5. Проходив я після закінчення інституту практику в реанімації. І ось одного разу навесні привозять хлопця - жертву нещасної любові. Треба сказати, по весні таких ідіотів просто пачками в лікарні привозять, гормони вирують.

Той хлопчина чимось травився, але не до кінця. Відкачали його, крапельницю зробили, і лежить він. А оскільки весь цей час він кричав, що жити без неї не буде, вб’є себе, - то його ремінцями до ліжка і прикрутили. Оскільки з хлопчиною все гаразд, то треба його з реанімації перевозити, що мені і доручили.

Везу я його з крапельницею, а він ніяк не заспокоюється - репетує. Мені це трохи набридло, і вирішив я приколотися.

- Ах так, кажу, жити не хочеш, то й не треба, будеш донором органів, і від’єдную у нього крапельницю. Дія нешкідлива, однак ефект справляє той ще.

І везу його далі. Він притих. Підходжу до ліфта. А треба сказати, що везти його можна було двома шляхами: зверху, і через підвал, де морг. Так от, заходжу в ліфт, мене запитують куди - вгору, або в морг? Я кажу:

- У морг.

Хлопчина біліє і починає щось бурмотіти про лікарів-убивць. Коли добралися до низу, він почав кричати вже на повний голос: “Рятуйте, допоможіть, вбивають!”

А всі бачать, що людина, явно не в собі, ременями до ліжка прикручений, і уваги на це ніякої не звертають, хтось заспокоює:

- Це не боляче, потерпи, раз - і готово...

Хлопчина розуміє, що це явно вселенська змова, згадує всі фільми, де в людей вирізають органи і впадає у повну прострацію... Коли добралися до палати, на нього дивитися стало страшно, лежить весь білий, покірний долі.

Більше він покінчити з собою не намагався - шокова терапія!