Проміняла його розумного на сопляка Миколу

Огляд місця події дав небагато - труп Миколи лежав горілиць посеред невеликої кімнатки, ніяких слідів злому чи боротьби не було. У кутку на столі працював невеличкий старенький телевізор, канапа, покрита засмальцьованим коричневим дермантином, стояла під стіною навпроти, на стіні висів пульт управління водонапірною баштою, в кутку - невеличка грубка. Відбитків пальців експерт-криміналіст знайшов безліч, але більшість з них були вкриті пилом, та й заходили до Миколи постійно то працівники ферми, то знайомі чи односельці. Закривавлений залізний прут-коцюбка лежав на підлозі поряд з трупом, але слюсар з ферми одразу заявив, що саме цим прутом гортали дрова і вугілля в грубці зимою, а на літо він стояв поряд з грубкою, на його брудній поверхні виявити відбитки було неможливо.

Перевірили на причетність до вбивства слюсаря Сергія, але в нього було безспірне алібі - він ввечері заходив до вбитого, щоб той відключив воду на фермі, після чого дві доярки бачили Миколу живим і здоровим. Потім Сергій півночі лагодив насоса на фермі, щоб вранці доярки мали воду, а після пішов до Миколи, щоб той подав воду, і знайшов захололий труп. Чужих у селі ніхто не бачив, ворогів Микола нібито не мав, у свої тридцять років був неодружений, жив з батьками, горілкою не зловживав. Зібравшись у сільраді, працівники міліції спільно з сільським головою та активістами перебрали всіх раніше судимих, місцевих хуліганів та п’яничок, але кандидата на вбивцю ніхто назвати не зміг. Засідали довго, і сільський голова доручив черговій організувати чаю з бутербродами, а чергувала якраз Степанида, відома на все село пліткарка. Коли вона принесла частування і розставляла перед людьми, то заступник начальника міліції довгенько дивився на неї, а потім запитав: “Ти чого так довго думаєш, що нам цікаве про цю справу розповісти?”

Степанида почервоніла, опустила очі, ніби знітилася і випалила: “Та все село знає, що до Миколи вечорами Галька Вервечкова заходила, і в той вечір також була!” Сільський голова здивувався: “Та вона ж хоч і красуня, але ж за нього років на п’ять старша, має чоловіка і дітей двійко, спокійна, роботяща жінка, передова доярка!” Але Степаниду вже прорвало, і вона розповіла, що Галькин чоловік тільки каже, що в районі працює, а його за пиятику давно вигнали, він цілими днями від людей ховається - то в лісі ягоди чи гриби збирає, то рибу ловить, а вечорами жене самогон і пиячить. А ще Галька дояркам жалілася, що її чоловік пропив свою чоловічу силу і вона хоче його покинути та знайти малопитущого.

Швиденько знайшли і привезли чоловіка Гальки, але допитати його не вдалося - він від горілки ледве тримався на ногах і тільки щось незрозуміле белькотів. Галька прийшла з червоними заплаканими очима і при допиті підтвердила, що зустрічалася з Миколою, хотіла розлучитися з чоловіком - навіщо їй цей алкоголік, ще й руки до неї простягає, як нап’ється. Микола, хоча й був молодший, але їй подобався, малопитущий, роботящий, вони мріяли побудувати гарну сім’ю. Та вона впевнена, що її чоловік Миколу не вбивав - коли вчора ввечері повернулася від Миколи, чоловік лежав п’янючий і діти сказали, що вже години три лежить. Діти були такого віку, що багато чого розуміли - 12 і 10 років, при допиті підтвердили слова матері, хоча про батька відгукувалися недобре. Ще 12-річний син показав на руках синці від палиці - батько побив, коли хотів забрати в нього пляшку.

Потрібно було знову радитися і шукати вбивцю, але на цей раз вирішили поговорити з місцевими пліткарками, “бабським радіо”, як кажуть у народі, а щоб вони були відвертішими, говорили з кожною поодинці. Виникло декілька версій, але при перевірці вони не підтвердилися, що засмучувало працівників міліції, особливо молодого дільничного інспектора - йому так хотілося показати свої здібності. Одна з жіночок сказала, що на Гальку заглядався чоловік, від якого втекла жінка з дитиною. Олексій живе сам на околиці села, але Галька не захотіла з ним мати справу і зустрічалася з Миколою.

Привезли Олексія з гаража, де він працював слюсарем, тримався він спокійно, але в очах було щось неприємне. Допитував його працівник карного розшуку з району, Олексій не заперечував, що Галька йому подобалася і він пропонував їй покинути чоловіка-п’яницю та жити з ним, але вона відмовилася, і на цьому все скінчилося. Миколу він звичайно знав, той був набагато молодшим, ніяких стосунків між ними не було, про вбивство він почув у гаражі від людей. Для перевірки працівник міліції задав стандартне запитання - де Олексій був і що робив у момент вбивства. Той пояснив, що в неділю ввечері він порав вдома худобу - корову та свиней, замітав подвір’я, а воно в нього велике, потім дивився телевізор, показували футбол, і навіть описав один цікавий момент, який працівник міліції також бачив. Дільничний інспектор якраз оформляв папери в цьому ж кабінеті і раптом щось його насторожило у показах Олексія - в неділю було релігійне свято і дуже дивно, що той підмітав подвір’я. Він передав колезі записку, щоб той під якимось приводом затримав Олексія, скочив на свій мотоцикл і поїхав до його хати.

Повернувшись, лейтенант доповів заступнику начальника міліції, що з’явився серйозний підозрюваний і потрібно його раптово розколоти. Вони зайшли в кабінет, де з Олексієм велася розмова про його сусіда, раніше судимого за крадіжки. Олексій був спокійний і розслаблений, не звернув навіть увагу на тих, хто зайшов. Заступник начальника міліції поклав йому руку на плече і різко запитав: “Де закривавлений одяг сховав?” Олексій побілів і аж підскочив: “Я в цей час худобу порав, потім футбол дивився!” Але тут йому в обличчя дільничний: “Немає в тебе ні корови, ні свиней, та й двір рік неметений, телевізор давно не працює! За що вбив Миколу?”

Олексій люто подивився на нього, потім опустив голову, обхопивши її руками - тепер не викрутитися, краще зізнатися в усьому. При допиті він розповів, що Галька подобалася йому давно - коли ще вчилася в школі, але одружився він з іншою, у них народилася дитина. Олексій вважав себе дуже розумною і здібною людиною, яку чомусь не розуміють і не цінять. На його думку, йому в школі занижували оцінки, спеціально зрізали на вступних іспитах до інституту, не цінували у ПТУ, де він вчився на слюсаря і зробив декілька винаходів, які не визнали із заздрощів. Не цінувала його і дружина, тому в нього інколи виникали напади люті і тоді він її бив, та вона від нього втекла. Хотів одружитися на Гальці, але та відмовила, хоча він знав, що вона хоче змінити чоловіка-п’яницю. Він продовжував пропонувати Гальці свої руку та серце, та вона стала його уникати, а він слідкував за нею і побачив, що проміняла його, розумну і здібну людину, на сопляка Миколу. Це дратувало його, і коли в неділю він побачив, як Галька виходить від Миколи й вони на порозі цілуються, а Микола потягнув за хустку жінки і вона сміючись сказала, що відірвав нитку від хустки, а той пожартував, що буде про неї пам’ять - Олексія охопила невимовна лють. Він зачекав трохи, зайшов до Миколи, який чемно з ним поздоровкався і дивився далі телевізор, де якраз показували футбол, той самий цікавий момент. Микола крутив на палець нитку від хустки, Олексій заскреготав зубами, схопив коло печі коцюбу і завдав страшний удар, бідний коханець лише зойкнув. Витерши ручку коцюби, щоб не було слідів пальців, Олексій кинув її на підлогу, зірвав з пальця вбитого нитку від хустки Гальки і швиденько, темними провулками побіг додому, вдома ретельно оглянув одяг - крові не було, але про всяк випадок сховав його у старому хліві на горищі, а нитку поклав за ікону. Слідчий потім вилучив цей одяг та нитку, і експерт при ретельному огляді знайшов на них дрібні крапельки крові та довів, що це кров Миколи. Коли Олексія спитали, чому він розповів працівнику карного розшуку, що порав худобу і підмітав подвір’я, він посміхнувся - той хлопець явно з міста, сільського життя не знає і не поїхав би перевіряти, чи є в нього худоба, особливо після того, як він сказав, що також бачив цей епізод футболу по телевізору.

Судово-психіатрична експертиза встановила, що в Олексія є певні ознаки психічної хвороби “манія величі”, але він осудний і повинен понести кримінальне покарання. На суді Олексій дав детальні покази про вчинене, але коли допитували як свідка Гальку, він заявив, що зробив це заради їх майбутнього спільного життя і вона мусить чекати на нього. Почувши це, Галька злякано перехрестилася - “Господи спаси!” Суд призначив Олексію тривалий строк позбавлення волі і яка його подальша доля - невідомо. Чоловік Гальки помер від горілки через декілька місяців, вона знайшла собі вдівця і живе з ним, але носить квіти на могилу Миколи, який загинув через кохання до неї.

За кмітливість при розкритті вбивства дільничний міліції був заохочений керівництвом, при цьому начальник УВС сказав, що лейтенант далеко піде. Його слова виявилися пророчими, наразі кмітливий підполковник керує одним з районних відділів міліції.