У Рівному вшанували Антоніну Горохович

Антоніна Горохович багато працювала для України. Вона хотіла бачити український народ сильним і вільним. Для того обрала зброю - рідне слово, що його несла всюди - на чужині і дома, рідну мову, як найбільший скарб, яким має дорожити кожна українська людина.

Народилася Антоніна Горохович 1913 року в селищі Великі Мижирічі, що на Рівненщині. Після закінчення Рівненської Української Гімназії працювала на громадській роботі в Союзі Українок Волині. Праця серед народу захоплює молоду організаторку, одначе в неї було непереможне бажання осягнути ширші знання, здобути професію, щоб бути самостійною людиною. Особливо захоплювалася літературою.

У ті часи освітньо-громадську працю заборонив польський уряд, під окупацією якого перебувала частина Волині. І Антоніна Горохович виїхала до Львова, де записалася на філологічний факультет Львівського університету. Саме в той час розпочалася Друга світова війна, яка перервала її навчання.

Виїхавши до Німеччини, дівчина закінчує агрономічні студії в УТГІ у Мюнхені і Регензбурзі. На еміграції Тоня Горохович віддано працює в Пласті, виконуючи обов’язки головного референта пластунів. Приїхавши до Канади 1949 року, постійно працювала у Пласті та вчителькою в українських школах і на курсах українознавства. Паралельно навчалася в Оттавському університеті в Канаді.

З 1963-1990 творчо співпрацює з Союзом українок Канади, з журналом “Промінь”, майже в кожному його числі друкуючи статті на літературні та громадські теми, виступаючи часто під псевдонімами Уляна Пелех, Волинянка, Сестричка Уля та іншими.

З 1968-1981 працює як член редакційної колегії журналу для пластунів “Юнак”. З 1971 року редагувала журнал для дітей “Готуйсь” та журнал для пластунів “Пластовий шлях”.

Серед виданих праць Антоніни Горохович - педагогічна книжка “Батьки і діти” (1965), дослідження “Діялог у стилі Лесі Українки” (1978), “Поетика Лесі Українки і її афоризми”(1980), “Від розстріляного до замученого відродження”(1988).

Коли 11 грудня 1989 року в Торонто, у залі Українського національного об’єднання відбувався вечір на пошану Антоніни Горохович, загальну увагу привертав промовистий напис на сцені: “Вітаємо Вас, дорога Тоню!” Саме він чи не найпереконливіше свідчив про вияв сердечної приязні учасників шанобливої імпрези (а в залі було понад триста осіб) до багатоліття громадської діячки, вчительки, журналістки, письменниці, наставниці молоді та редактора пластових видань.

На життєвій ниві, визначеній долею, вона була подвижницею - затятою і амбіційною. Досить нагади, як інженер-агроном Тоня Горохович, всупереч обставинам, вперто йшла до здобуття ґрунтовної філологічної освіти. І 6 жовтня 1967 року, вже 54-літньою, таки захистила дипломну магістерську працю на Славістичному відділі Оттавського університету в Канаді. Тема її дисертації суто волинська, рідна - “Афоризми в творчості Лесі Українки”. З такої нагоди пані магістра привітав навіть колектив Інституту дослідів Волині.

Талановитий трудоголік, наполеглива, вперта, послідовна, з високим почуттям власної гідності, відповідальності та честі - такою її знав Улас Самчук, довірливо залучаючи до важливих громадських справ. Тож, коли головою якогось громадського комітету - чи-то для вшанування когось, чи-то для побудови пам’ятника комусь із видатних українців - обирали Уласа Самчука, то він настоював, щоб секретарем того комітету була Антоніна Горохович. І справа рухалася успішно. Адже Тоня мала не тільки досвід діловодства, а й неабиякі організаторські здібності. Та ще й щиро прагнула сприяти своєму знаменитому землякові-письменникові у його трудах.

У списку колишніх учнів Рівненської української Гімназії прізвище Антоніни Горохович стоїть поруч із прізвищами Олександра Бусла, Анатолія Демо-Довгопільського, Ростислава Волошина, Андрія Кисіля, братів Робітницьких. Всі ці люди стали гордістю й славою не тільки Волині, а й усієї України. Кожний вартий окремої розповіді, окремої згадки, окремої пісні. Але тільки одній Антоніні Горохович випала висока місія служити справі Незалежності України ще й у 60-ті та 70-ті роки минулого століття - в роки найпотужнішого більшовицького наступу на все українське. Зокрема, вона неодноразово приїжджала туристкою в Україну, відвідувала сім’ї репресованих, допомагаючи їм морально й матеріально.

2-3 березня з нагоди 100-річчя від Дня народження Антоніни Горохович обласна організація Союзу українок провела Академію щодо вшанування пам’яті почесної представниці Союзу українок і Пласту. Під час вшанування звучали поезії у виконанні Заслужених артистів України Галини Цьомик та Галини Топоровської. Захід прикрасила виставка книг із серії “Бібліотечка Літературного музею Уласа Самчука в Рівному”, зокрема, книга Антоніни Горохович “Багатшати душею”, яка вийшла в Україні вперше 2011 року у Літературному музеї Уласа Самчука в Рівному.