Анна ГЕРМАН - білий ангел радянської сцени

І раптом у журналі “ПОЛЬЩА” з портретом неймовірно виснаженої, але з величезними сяючими очима і щасливою усмішкою Анни Герман на обкладинці, вийшла стаття про катастрофу, яка спіткала її в Італії, і мало не позбавила життя. Тільки зараз, через три роки безперервних страждань і дворічної реабілітації, вона їде на свої перші гастролі. І їде вона в Радянський Союз.

Квіти розпускалися, як божевільні. Буяла весна. Сяяли рожеві афіші “Співає Анна Герман”. Все було повно очікування, повернулася Еврідіки.

Слова, якими можна описати враження від її зовнішнього вигляду, пішли з сьогоднішньої мови. Вона була на вершині світової слави. Перемігши нелюдські випробування, зазнавши неможливе і подолавши непереможне, вона поверталася у світ, увінчана високим стражданням, сповнена жагою до життя і служіння людям.

Вона була дуже висока і струнка, і навряд чи хто міг здогадатися, що її тіло після тієї аварії буквально заново складено хірургами. І хребет, і обидві руки. Медицина рідко зустрічає випадки, коли сильно травмована людина, відчуваючи глибокі страждання, функціонує, ніби над болем. Анна Герман була такою людиною!

Пізно вночі 27 серпня 1967-го співачка Анна Герман поверталася до Мілана з італійського містечка Віареджо, де давала концерт. Водій гнав зі швидкістю 160 км/год. Заснув за кермом, і спортивний “Фіат” врізався в бетонне огородження. Анну через лобове скло викинуло на 20 м.

- Уранці нашу автівку помітив водій вантажівки, - згадувала співачка. - Вона була розбита вщент. Викликали поліцію. Нас привезли до лікарні. Я майже не відчувала болю, холоду сирої землі в канаві, труднощів транспортування.

Протягом одного дня мати Анни та її наречений, інженер Збишек Тихольський, одержали візи й паспорти на виїзд до Італії. “Видати негайно, стан безнадійний”, - було в офіційному наказі. У Герман були переломи хребта, обох ніг, лівої руки та струс мозку. Дванадцять днів вона не виходила з коми. Після серії складних операцій довгі місяці лежала в гіпсовому корсеті.

З італійської клініки Анну перевели до варшавської лікарні. Туди юрбами ходили роззяви, щоб подивитися на безпомічну співачку. Герман якось із відчаю роздряпала обличчя до крові. Друзі влаштували Анну до заміської лікарні, де їй виділили окрему палату. Збишек не відходив ані на крок. Коли жінці стало краще, привіз до себе додому. Приходили лікарі й займалися з нею лікувальною гімнастикою. Як тільки Анна вперше змогла встати, то попросила Збишека принести їй відро й ганчірку, щоб вимити підлогу. Закінчивши, сказала:

- Бачиш, милий, як мало треба людині для щастя!

Уночі вони їхали на берег Вісли - Збишек вчив Анну заново ходити. І 1970-го вона знову вийшла на сцену. На першому концерті глядачі стоячи їй аплодували 40 хв.

Якось Збишек прийшов додому й сказав:

- Знаєш, Аню, я маю повідомити тобі одну новину. Я одружуюся.

В очах співачки застиг жах.

- Із тобою.

Вони побралися на гірському курорті Закопане. На весіллі були лише найближчі родичі.

Весною 1972-го Анна Герман знову починає гастролі. Їде до Москви, записує пісню Анни Пахмутової та Миколи Добронравова “Надежда”. Пісні “Эхо любви”, “Когда цвели сады”, “Гори, гори, моя звезда” у її виконанні стають шлягерами. Співачку всюди зустрічають оплесками, викликають на біс і закидають сцену квітами. Записані на “Мелодії” її платівки розходяться мільйонними тиражами. Квитки на її концерт у Кремлівському палаці з’їздів на 6 тис. місць розкуповують вмить.

Анна Герман завжди взувала туфлі на шпильках. Глядачі й не підозрювали, який біль вона терпіла під час виступу. Після кожного концерту ледь трималася на ногах. Щоб сховати сльози, іноді виступала в темних окулярах. Сама шила собі концертні сукні. Ніколи не вдягала приталених - вони нагадували їй гіпс. Любила носити в’язані речі з відкритим горлом.

Анна давно мріяла про дитину. Коли завагітніла, лікарі вмовляли її зробити аборт. Мовляв, дитина через перенесені травми може народитися мертвою або хворою. Та Герман не послухала. 39-річна співачка важко переносила вагітність. Зрештою, 1975-го народила сина - Збишека-молодшого. Відтоді присвячувала йому весь свій час. Називала горобчиком, писала для нього пісні та казки, шила костюми. У хаті поралася сама, не хотіла наймати прислугу. Бувало, до глибокої ночі возилася на кухні.

- Це був найщасливіший період у нашому житті, - згадує Збишек Тихольський. - Хлопчик ріс, радував нас. Аня була здорова. Я любив, коли вона влаштовувала домашні концерти.

Герман обожнювала приймати гостей. Щоб не заважати дитині спати, вони зі Збишеком влаштували в підвалі будинку музичну вітальню. Зробили там камін, поставили крісла, диван, перетягнули піаніно.

- Аня взагалі була хорошою господинею, - згадує чоловік. - Її фірмова страва - плов із овочами. Вона любила східну кухню, до їжі додавала часник, багато приправ, цибулю, зелень. А які чудові пироги пекла! Усе в нас було прекрасно. І ми сподівалися, що так буде завжди.

1979-го лікарі виявили у співачки рак. За півроку до смерті вона попросила Збишека принести Біблію німецькою мовою, що дісталася їй від бабусі. Два тижні читала її, не встаючи з ліжка, а потім покликала чоловіка й сказала:

- Збишек, мені був знак. Я маю охреститися.

У травні 1982-го вона прийняла хрещення в адвентистів сьомого дня - це було віровизнання її бабусі. Казала: якщо одужає, то ніколи не вийде на сцену, а буде співати у храмі, для Бога. Вона написала музику до псалмів Давида, гімну любові й молитви “Отче наш”. Їй зробили кілька складних операцій, але врятувати не змогли. Коли Збишек бачив її востаннє, 46-річна Анна Герман сказала:

- Мені не важко відійти.

На старість опинився в нужді

Після смерті дружини Збишек Тихольський більше не одружувався. Спочатку не міг слухати пісень Анни, поприбирав з очей портрети коханої. Тепер живе із сином у двоповерховому будинку в центрі Варшави, їздить на старій “Ауді”. Отримує невелику пенсію й, кажуть, сильно бідує. Звукозаписувальні фірми, які розповсюджують пісні Анни Герман, порушують його права на творчу спадщину покійної дружини, не платять гонорарів.

Син батькові майже не допомагає. Збишек-молодший закінчив факультет бібліографії й документознавства Історичного інституту. Має гарний голос, але ніколи не співає на людях. Соромиться. Живе замкнуто. Неодружений. У свої 36 років захоплюється лише залізницею. Майже всі свої гроші вкладає в ремонт старих паровозів.

1936, 14 лютого - Анна Герман народилася в місті Ургенч Узбецької РСР. Батька Євгена Германа, бухгалтера німецького походження, у роки репресій звинуватили у шпигунстві й розстріляли. Мати Ірма була з роду німецьких протестантів, які оселилися в Росії у XVІІІ ст., викладала німецьку мову.

1946 - Ірма Герман виходить заміж за польського офіцера Германа Бернера. З донькою переїжджає до Польщі.

1955-1961 - Анна Герман навчається на геологічному факультеті Вроцлавського університету. Водночас співає на естраді.

1964 - одержує перше місце за пісню “Зацвіту трояндою” на Міжнародному фестивалі пісні в польському місті Сопот. Гастролює містами Радянського Союзу. 1967-го - у США й Канаді. Стає першою співачкою із соцкраїн, яка бере участь у фестивалі в італійському Сан-Ремо. Співає з Доменіко Модуньо, Шер, Адріано Челентано, Конні Френсіс.

1970 - вертається на сцену після автокатастрофи, записує платівку “Людська доля”, яка стає “золотим диском”.

1972, 23 березня - одружується зі Збишеком Тихольським.

1980 - востаннє приїжджає до Москви й дає концерти в Палаці спорту “Лужники”.

1982, 25 серпня - померла у Варшаві. Похована на варшавському євангелістському кладовищі. На її чорному надгробку вигравірувані скрипковий ключ і ноти.