Принцип “Тільки екологічно безпечне є економічно вигідним”

“Інтеграція економічної, соціальної та екологічної підсистем”

- Миколо Олександровичу, чи можна проблему охорони довкілля вважати проблемою номер один людства?

- У 1992 році на конференції в Ріо-де-Жанейро громадські діячі, вчені й політики зі 179 країн прийняли фундаментальний документ - “Програма дій. Порядок денний на ХХ ст.”. Концепція переходу суспільства в сталий розвиток - одна з найважливіших для долі людства теорій, розроблених за останні 20 років. Вона передбачає інтеграцію економічної, соціальної та екологічної підсистем та усунення протиріч, які існують між ними. Економіка не повинна шкодити довкіллю, а екологія повинна забезпечувати розвиток економіки, покращуючи при цьому життєвий рівень населення.

Чітко визначені пріоритети кожної підсистеми - основа стратегії сталого розвитку, спрямованої на виконання всіх завдань, що постають на стику окремих підсистем. У нас до цього часу не вистачало розуміння, що це єдина система. Ми окремо думали про економіку, окремо - про екологію, окремо - про соціум. За радянських часів економіка іноді розвивалася на шкоду довкіллю, а ідея сталого розвитку це виключає. Ці три підсистеми рівноцінні, тож і влада, і суспільство повинні займатися усіма трьома, інтегруючи їх.

У зв’язку з орієнтацією більшості країн світу на збалансований сталий розвиток, постала необхідність підготовки фахівців, наповнених новим змістом розуміння цієї проблематики. Причому визнано, що в основі вирішення цих проблем - розробка за участю громадськості трьох документів - Концепції сталого розвитку, Стратегії сталого розвитку та Програми дій з їх реалізації на всіх рівнях адміністративно-територіального поділу: населений пункт - район - область - країна.

“Вже розпочали апробацію навчальних планів та підготовку підручників”

- Більшість країн світу сьогодні не лише перейшли на засади сталого розвитку і намагаються їх реалізувати, а й розробили відповідні документи. Україна теж ухвалила Стратегію державної екологічної політики до 2020 року та Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища (2011-2015). Як це вплинуло на організацію навчального процесу на екологічному факультеті та наукову діяльність очолюваної Вами кафедри екології?

- Цей напрямок постійно у полі зору нашого університету, факультету та кафедри. Розроблені й подані профільному міністерству відповідні пропозиції з магістерської підготовки. Плануємо розпочати підготовку фахівців зі сталого розвитку, які після завершення навчання працюватимуть в органах влади різного рівня, починаючи з органів місцевого самоврядування, де вони розроблятимуть регіональні й місцеві концепції, стратегії та плани сталого розвитку. Окрім того, вже розпочали апробацію наших навчальних планів та підготовку підручників і посібників, проводимо захист магістерських робіт, присвячених цій проблематиці. Також апробовано наші наукові розробки на рівні захисту кандидатських дисертацій. У нас є фахівці, які вже захистилися з цих питань й успішно використовують результати наукових пошуків у навчальному процесі.

Ми ведемо підготовку фахівців за спеціальністю “Екологія та охорона навколишнього середовища” - один рік навчання із захистом магістерських робіт. На сьогоднішній день ліцензійна справа зі спеціальності “Прикладна екологія та збалансоване природокористування” знаходиться в міністерстві, де проходить відповідні процедури. Завершено всі необхідні методичні розробки для здійснення магістерської підготовки за цією спеціальністю. Практикуємо залучення найбільш підготовлених студентів-магістрів до розробки концепцій та стратегії сталого розвитку на рівні міст, районів і областей, а також програми дій з охорони довкілля. До речі, реалізація таких програм передбачає раціональне використання коштів природоохоронного фонду. Це незначні кошти як у місті, так і в області, а тому потрібно ефективно витрачати їх за цільовим призначенням.

“Переорієнтувати економіку на енергоощадливі технології”

- Проблема захисту довкілля особливо актуальна для Рівненщини, північні райони якої зазнали радіаційного ураження внаслідок Чорнобильської аварії. Чи підтримує обласна влада ініціативи науковців університету, спрямовані на екологічне оздоровлення регіону?

- Повинен сказати, що облдержадміністрація завжди підтримує наші починання. Більше того, наукова рада при ній два роки поспіль проводить конференцію на тему “Реформування освіти в контексті сталого розвитку”, пропонує вузам і навчальним закладам свої навчальні програми та рекомендує включати в усі дисципліни елементи сталого розвитку. Мета - ознайомити навчальні заклади з цією проблемою та залучити їх до реалізації конкретних планів і програм.

Скажімо, в нашій області розроблена програма соціально-економічно-екологічного розвитку, яка отримала назву “Західна брама”. Вона включає елементи сталого розвитку і може бути значно покращена за рахунок нових підходів і нового розуміння проблематики, яка складається на Рівненщині. Причому, наш регіон чітко визначений як аграрний, але з потужним транзитним потенціалом. Окрім того, в програмі враховані реальні екологічні заг-

рози, пов’язані з роботою АЕС - Рівненської та Хмельницької, що можуть складати певні ризики для населення.

- Як це виглядає на прикладі конкретних районів Рівненщини?

- Зверніть увагу (показує на карті) на Рівненський, Сарненський та Здолбунівський райони - вони економічно розвинуті, а екологічні показники в них, навпаки, - погіршені. Виходить, що економіка шкодить довкіллю. Значить, економіку необхідно переорієнтувати на енергоощадливі технології, які не завдають шкоди довкіллю. А тепер подивимося на карті райони з огляду на їх інтегровані поакзники - соціальний, економічний та екологічний. Кращі - Рівненський, Сарненський і, як не дивно, Рокитнівський райони, тоді як у гіршому стані - Острозький, Демидівський та Зарічненський. Перший - під Хмельницькою АЕС, другий - новий район, у нього ще немає оптимізованої структури, а Зарічненський - периферійний район. Як бачимо, чим більше віддалений район від центру, тим у нього гірші показники. Звичайно, ми це знали й раніше, але в даному випадку це було вперше обчислено і кількісно та якісно оцінено. З огляду на результати проведених досліджень, вибудовується відповідна стратегія сталого розвитку районів. Стратегія Рівненського району повинна, напевне, відрізнятися від Демидівського і, тим більше, від Сарненського. У кожному з цих районів потрібно розробляти свою стратегію зі своїми пріорітетами, бо в них різне співвідношення показників. Ці нові ідеї ми вже реалізуємо в навчальному процесі.

“Перша в історії України екологічна політика європейського гатунку”

- Миколо Олександровичу, і на останок нашої змістовної розмови - які, на Вашу думку, основні завдання освіти та вимоги до фахівців у галузі сталого розвитку?

- Стратегія державної екологічної політики та Національний план дій у наближенні України до європейських стандартів екологічної політики лягли в основу першої в історії України екологічної політики європейського ґатунку. Виходячи з цих фундаментальних документів, я вважаю, що основними завданнями освіти в галузі сталого розвитку є:

• подальше вдосконалення базової освіти в руслі Болонського процесу;

• переорієнтація освіти на реалізацію сталого розвитку;

• підвищення поінформованості громадян про стан довкілля та усвідомлення власної ролі кожного члена суспільства щодо можливостей його вдосконалення;

• усвідомлення широкою громадськістю принципів і перспектив реалізації сталого розвитку;

• практична підготовка й перепідготовка фахівців у галузі сталого управління територіями, ресурсами, галузями економіки.

Університетська підготовка всебічно освіченої соціально активної особистості передбачає: по-перше - розуміння майбутнім фахівцем сучасних проблем навколишнього середовища, усвідомлення ним своєї відповідальності на глобальному та локальному рівнях; по-друге - володіння науковими знаннями про взаємозв’язок у системі “людина - суспільство - природа”; по-третє - розвиток уміння приймати відповідальні рішення щодо проблем навколишнього середовища, оволодіння нормами екологічно грамотної поведінки; по-четверте - засвоєння і використання у взаємозв’язках людини з природою народних традицій і кращих досягнень світової практики. Приклад європейської спільноти, куди так прагне потрапити Україна, переконує, що принцип “Тільки екологічно безпечне є економічно вигідним” - найбільш перспективний вектор розвитку сучасного світу.

КЛИМЕНКО Микола Олександрович - професор, доктор сільськогосподарських наук, завідувач кафедри екології Національного університету водного господарства та природокористування, Заслужений діяч науки і техніки України, академік Української екологічної академії наук і Міжнародної академії наук екології та безпеки життєдіяльності, Заслужений працівник науки МАНЕБ.

За 40-річний період наукової та педагогічної діяльності опублікував понад 400 наукових праць, в тому числі 9 монографій, 13 підручників, 26 навчальних посібників, 3 практикуми, 2 довідники, отримав 22 авторські свідоцтва на винаходи та патенти України.

Голова обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги, очолює регіональне відділення Міжнародної академії наук екології та безпеки життєдіяльності, є експертом Міністерства освіти і науки України, веде активну просвітницьку діяльність.

“Особливі прикмети”: пише від руки, дуже любить мед, принципово не користується мобільним телефоном.