Недитячі пристрасті навколо “щасливого дитинства”

- Світлано Кирилівно, Ви, як людина чудово обізнана в освітянській галузі, не могли б розповісти про стан справ у дошкільних закладах Рівного?

- Ситуація в нашому місті в цій галузі освіти, порівняно з іншими обласними центрами України, традиційно знаходиться на хорошому рівні. Адже в обласному центрі дитячі садки відвідують 78% дітей. Завдяки збереженню інфраструктури дошкільних закладів, на відміну від інших міст, нам вдалося цього досягти. І це стосується не лише комунальних дитячих садочків, але й колишніх відомчих дошкільних закладів, з яких переважну більшість місто взяло на баланс. Незважаючи на те, що така робота була дуже складною, проте, на нашу думку, вона була вкрай потрібною для громади міста. Коли в дев’яностих роках були серйозні проблеми із наповненням груп у дитячих садках (впала народжуваність), то довелося 17 приміщень дошкільних закладів передати школам та іншим навчальним й виховним організаціям. Сьогодні ці приміщення є резервом для відновлення на їхній базі дитячих садочків. Таким чином Рівне має потужності з розвитку дошкільної освіти, принаймні на кілька років.

Що ж стосується проблем галузі, то вони є загальнодержавними. Наведу лише кілька цифр: в усіх затратах на дошкільну освіту від 98 до 99,6% становлять зарплати, витрати на комунальні послуги та харчування. При цьому, навіть харчування дітей, держава не оплачує повністю. Від 50 до 70 відсотків витрат на харчування оплачуються з бюджету, решта - кошти батьків. Одразу постає питання, а за які кошти ремонтувати приміщення, купувати іграшки, та хоча б лампочку замінити. Виявляється, лише за кошти тих самих батьків, які хочуть, щоб їхні діти відвідували пристойний дошкільний заклад.

- Якими Ви бачите шляхи отримання батьківських коштів для благоустрою дитячих садочків, при цьому не порушуючи закон?

- При закладі можна створити благодійний фонд. Так виходять з положення відсотків п’ятнадцять дошкільних закладів. Адміністрації дитячих садочків такі фонди дають можливість оперативно вирішувати господарчі проблеми.

Друга можливість - це відкриття спецрахунків управління освіти. До речі, це найпоширеніша форма роботи з грошима батьків та спонсорів, її використовують приблизно в сімдесяти відсотках дитячих садочків. Щоправда, бюрократичної тяганини тут набагато більше, окрім того, 47% йде на податки. Тобто, батьки з власних зароблених коштів, які йдуть на спецрахунки, ще й сплачують податки, і таким чином повторно платять державі. Вважаю, що це не справедливо. Однак, управління освіти рекомендує саме цю форму роботи з коштами батьків. Та й проблема з Казначейством, яке місяцями затримує зарплату, а прорвану трубу потрібно ремонтувати вже.

Третя можливість - договори платних послуг, які укладають дитячі садочки з підприємцями та організаціями, що надають різного роду додаткові послуги. Зрозуміло, що підприємці платять за оренду певних площ у садочках, за що останні отримують такі необхідні для існування кошти. Приблизно 15 відсотків дошкільних закладів використовують цю можливість.

Зрозуміло, що одразу постає питання контролю за використанням цих коштів. Не бачу в цьому нічого складного. Там, де нормально працюють батьківські комітети, всі, хто бажає проконтролювати їхнє використання - мають таку можливість. На превеликий жаль, ситуація із недофінансуванням дитячих садочків носить хронічний характер і вирішити її в одному окремо взятому місті просто не можливо.

(Продовження. Початок у 18,19 -му номерах)