“Це ж мій батько, я не хотіла його вбивати!..”

Батьки Наталії Семенової проживали на Львівщині. Торік у лютому померла мама, а вже за кілька місяців у 60-річного батька, Геннадія Олександровича Фещука, лікарі діагностували онкологічне захворювання правої легені. Наталя забрала батька, який потребував щоденного догляду, до Рівного. Відтоді у квартирі, окрім її чоловіка й 15-річного сина, став проживати ще й тато. А ще знайшли собі вільний куточок ворожнеча, часті сварки й непорозуміння, які виникали через погані стосунки батька з донькою.

У вересні 2012 року в Геннадія Олександровича стався інсульт: у нього паралізувало правий бік, пересувався хворий лише з допомогою сторонніх, говорив теж зі значними зусиллями. Наталя, наскільки дозволяли фінансові можливості, рятувала батька, як могла: придбала спеціальний стілець, купувала необхідні медикаменти, оплачувала послуги терапевта, невропатолога, масажиста, яких викликала додому. Жінка витрачала усі заощадження з сімейного бюджету. Однак рідний дідусь, його нова дружина, дядько постійно докоряли Наталі, мовляв, ти винна у погіршенні батькового здоров’я. Це їй допікало чи не найбільше.

20 вересня, як і в попередні дні, було не по-осінньому спекотно. Наталя щойно випроводила чоловіка на роботу, сина - на навчання, прийшов дядько Семен провідати брата. Господиня з гостем випили по кілька чарок горілки. Між ними, розігрітих оковитою, як і раніше, виникла сварка. Жінка звинуватила родича в тому, що він не допомагає їй доглядати смертельно хворого батька. Мовляв, навіть морально ніхто не підтримує, а лише докоряють і звинувачують у всіх можливих гріхах. Наталя в розпачі кілька разів штовхнула дядька в плече. Той, ображений, не попрощавшись ні з заплаканою невісткою, ні з братом, пішов геть.

Одразу по обіді у квартирі задзвонив стаціонарний телефон: чоловік у слухавці представився дільничним інспектором і повідомив жінці, що рідний дядько звинувачує її у побитті. Наталія з сином пішли до опорного пункту міліції, там жінка розповіла про ситуацію, що склалася. Повернувшись додому, вона, перебуваючи в тяжкому емоційному стані, зателефонувала дідовій дружині. Сподівалася, що та підтримає її, заспокоїть, скаже чоловікові втихомиритися. Однак у відповідь почула: “Не зводь наклепу на свого дядька!”, щедро “причепуривши” розмову лайливими й образливими словами. Стомлена, ображена, згорьована через втрату матері, знервована, Наталя пішла в кухню. Жінка навіть і не згадала, що збиралася вимити посуд. Очі зупинилися на лезі великого кухонного ножа, яким ще недавно краяла хлібину, пригощаючи дядька обідом. Уже за мить рука міцно стисла дерев’яне руків’я, а ноги самі понесли до батькової спальні. Жінка промовила до чоловіка:

- Заріжте мене, або заріжте себе самі!

- Мені також набридло мучитися, - відповів той кволо.

А ще додав, ніби благословляючи доньку:

- Допоможи мені, заріж мене!

Що трапилося далі, жінка не пам’ятає. До тями вона прийшла лише тоді, коли побачила кров. Судово-медична експертиза встановить, що Наталя Семенова нанесла батькові проникаюче ножове поранення грудної клітки зліва з пошкодженням верхньої та нижньої долі легені з наявністю рани в 5-му міжребер’ї зліва на передньо-паховій лінії, різану рану лівого плеча. А спеціалісти віднесуть поранення до тяжких тілесних ушкоджень. Та це буде дещо пізніше…

Наталя випустила закривавленого ножа. Батько стогнав від болю. Жінка схопила рушника й притисла до завданої нею рани, намагаючись зупинити кров. Ще мить - і Наталя набирала зі стаціонарного номер швидкої:

- Допоможіть, я завдала ножових поранень батькові. Я не хотіла його вбивати, це ж мій батько!

Звичайно, на місце виклику мчали і медики, і правоохоронці. Пораненого госпіталізували, а Наталю Семенову доставили до міліції і взяли під варту.

Доки тривало досудове й судове слідство, через кілька місяців після інциденту, в січні 2013 року, Геннадій Фещук помер. Згідно з лікарським свідоцтвом, смерть чоловіка наступила в результаті ракової інтоксикації.

- Причинно-наслідкового зв’язку між смертю Геннадія Фещука та протиправними діями Наталі Семенової, що є обов’язковою ознакою злочину, вбивства, немає, - розповів прокурор прокуратури м.Рівне Ілля КЛІМАШЕВИЧ, який підтримував державне обвинувачення в суді. - Жінку засуджено за ч.1 ст. 121 Кримінального кодексу України за спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження. Як відразу після скоєння злочину, так і на досудовому слідстві й під час судових засідань, підсудна щиро розкаялась у вчиненому, визнала свою вину та навмисні дії. Цей вчинок засудженої зумовлений збігом тяжких сімейних та особистих обставин, складними родинними стосунками, станом хворого батька, якому намагалася допомогти одразу після нанесення тілесних ушкоджень. Суд визнав вину Наталії Семенової за цією статтею та призначив їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років. Відповідно до ст.75 КК України жінку звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки. Суд змінив засудженій запобіжний захід на підписку про не виїзд до вступу вироку в законну силу.