Чому ми такі бідні?

Чому так? Виявляється, все дуже просто. В Україні, робиться все можливе і неможливе для того, щоб знищити промисловість, яка б могла годувати країну, забезпечувати десятки мільйонів українців робочими місцями з гідною зарплатнею. Причому левову частку “підривної роботи” здійснюють не окремі так звані “вороги народу” чи київські владці, а звичайні дрібні чиновники, які своєю “правильною” роботою просто унеможливлюють нормальну діяльність підприємств України. Про аналогічний приклад розповів рівненським журналістам власник “Льонокомбінату” Олег ЧЕРВОНЮК.

­ Коли почали відроджувати з руїн “Льонокомбінат”, то серед сотень проблем, які стояли, була одна, на перший погляд проста і легко вирішувана. Ще за Радянських часів поруч із підприємством були збудовані чотири відомчі гуртожитки, в яких мешкали сот­ні працівників “Льонокомбінату”. Розпочавши роботу по відродженню підприємства, дізналися, що гуртожитки вже є комунальною власністю, а їхні мешканці до “Льонокомбінату” не мають жодного відношення. Проте їхнє електропостачання здійснювалося через наші підстанції. Тому й звернулися до “Рівнеобленерго” з проханням приєднати всі ці чотири гуртожитки до іншої лінії. З технічної сторони проблем нібито немає. Однак, як кажуть, віз і нині там, тобто до сьогоднішнього дня ніхто нічого так і не зробив. Натомість “Рівнеобленерго” ще й вимагає з нас гроші за спожиту мешканцями цих гуртожитків електроенергію. Щоб вирішити цю проблему, зверталися до усіх інстанцій, які не лише можуть, а й повинні допомогти у вирішенні цієї проблеми.

Однією з таких структур є Держенергонагляд. Яким же було здивування працівників “Льонокомбінату”, коли представник цієї організації пан Петро Стукан зацікавився не тим, як вирішити проблему з електропостачанням гуртожитків (до речі, електрообладнання останніх знаходиться у досить жалюгідному стані), а нашим підприємством. Підсумком такої “допомоги та сприяння” нашій роботі став припис, який складався всього­на­всього зі… 160 пунктів, більшу частину з яких можна було виконати лише за умови середньодобової температури плюс 10 градусів. Проте сам припис був складений на початку року. Таким чином реально виконати його не могли за жодних обставин. На що організація Держенергонагляд відповіла… накладенням на “Льонокомбінат” штрафу в розмірі 5 тисяч гривень, а її представник пан Стукан пообіцяв ще раз провести інспекцію нашого підприємства і знайти нові порушення. Ну що тут ще можна сказати?

Наше підприємство створено на руїнах розваленого і розграбованого велетня легкої промисловості без жодного використання державних коштів. Купуємо обладнання, виготовляємо конкурентноспроможні тканини, забезпечуємо роботою сотні рівнян, постійно розширюємо виробництво, сплачуємо податки. Натомість “сумлінні” чиновники, замість очікуваної допомоги, лише заважають працювати. Якраз через такий “інвестиційний клімат” і зупиняються підприємства в Україні, а нові виробництва ніхто не береться створювати. Через це наші громадяни і живуть у бідності, бо лише розвинена промисловість у змозі забезпечити гідне життя людей. Тому, вважаю, що громадськість і повинна боротися за те, щоб вітчизняне виробництво працювало в нормальних умовах, адже без цього в України немає майбутнього.