Кого цікавитьмайбутнєукраїнського села?

Щороку з мапи України зникає кілька десятків сіл, а чисельність сільського населення скорочується високими темпами, причому для українського села характерне явище “старіння”, адже молоді мешканці сільської місцевості часто залишають свої домівки в пошуках кращої долі у містах. Загалом за роки незалежності за даними Держкомстату Україна втратила 475 сіл, а нових було створено 71. Причинами зникнення сіл та зменшення чисельності сільського населення є демографічна криза, урбанізація та старіння нації. Перспективні сільські мешканці переїжджають у міста через безперспективність сільської глибинки ­ відсутність роботи, розвалену соціальну інфраструктуру (непрацюючі лікарні, школи, клуби). Це не дає змоги створити належні умови для організації життя на селі для молоді. За результатами дослід­ження Департаменту економічних та соціальних справ ООН, починаючи з 70 років минулого століття, сільське населення в Україні зменшилося на 13,3%, в результаті чого 69% населення України нині мешкає в містах, селяни ж складають 31%.

Не будемо брати до уваги всю Україну, зупинимо свою увагу лише на Рівненській області та, для порівняння, деяких сусідніх областях.

Так, кількість сіл у 1991 році складала ­ 1002, а вже станом на 01.01.2013 року цей показник зменшився до 1000. Як бачимо з вищенаведених даних загальне число сіл у нашому краї зменшилося на 2. До речі, такий же показник і в сусідній Хмельницькій області, де з 1416 сіл залишилося до 1414. У Львівській області зникло 21 село (з 1871), а в Житомирській ­ аж 42 (з 1655). Натомість, як не дивно, Тернопільська область, навпаки, додала, там з’явилося аж 35 нових сіл (з 988 до 1023), на Волині стало більше на 9 новостворених сільських поселень (з 1045 до 1054), незначне зростання відбулося на Івано­Франківщині ­ 5 сіл (з 760 до 765).

Зазначимо, що процес зникнення сіл супроводжується не тільки фізичним вимиранням їхніх мешканців чи зміною місця проживання, а й укрупненням сільських населених пунктів, здебільшого поглинанням містами сільських поселень, які розташовані поблизу міст, наприклад, шляхом об’єднання з іншими населеними пунктами або включенням їх у межі міст і селищ міського типу.

Критерієм для оцінки перспектив українського села за демографічними показниками є не тільки динаміка чисельності сільських населених пунктів, а й зміни кількості населення, що в них проживає. Щодо тенденцій скорочення, окрім областей, які продемонстрували приріст, змінити чітку тенденцію до зменшення, що характерна майже для всіх областей, вдалося лише Автономній Республіці Крим та Рівненській області, які за останні роки продемонстрували до зростання чисельності сільських мешканців.

Виходячи зі стрімких темпів скорочення сільського населення та чисельності сільських населених пунктів, які характерні для переважної більшості областей України, можна зробити очевидний висновок про зменшення ролі села в Україні, а заглибившись у структуру міграційних потоків із села в місто, взагалі вимальовуються невтішні перспективи.

Ця тема досить болюча не тільки для наших селян, але й для країни в цілому. А що діється в селах, наприклад, Білорусі? Будуються цілі котеджні містечка, біля сільськогосподарських ферм та різних об’єктів сільського господаровання, і запрошується населення міст та селищ на роботу з наданням готового житла, комунікаціями і т.п. Людям ­ радість праці та життя, а країні ­ процвітання! Але кого цікавить питання розвитку та збереження українських сіл? Хіба що статистів у питанні кількості їх занепаду та убогості...

(Статистичнідані, використані в дослідженні, отримані з сайту ДержстатуУкраїни)