Свіча пам’яті

У часи гітлерівської окупації з серпня 1941 року Улас Самчук редагував газету “Волинь”, яка виходила в Рівному. Виїхавши з України в 1943 році, пройшов через табори переміщених осіб і опинився в канадському Торонто. Саме тут він створив більшість своїх творів, активно співпрацював з Інститутом дослідів Волині, з Товариством “Волинь” у Він­ніпезі. Письменник помер 9 липня 1987 року та був похований у місті Торонто.

Під час заходу відбулася презентація книг Антона Нивинського “Віки пливуть над Києвом” та Євгена Маланюка “Блакитний день волинської землі”. Ці видання поповнили полички “Бібліотечки Літературного музею Уласа Самчука”. Надруковані автори жили та творили на Рівненщині в ті ж буремні роки, що й Улас Самчук, та були його сподвижниками. Книги були видані завдяки зусиллям рівненської міськради та київського благодійника Леоніда Довбні.

Як влучно висловився Олександр ВОЛОЩУК: “Цих авторів об’єднувала висока цілеспрямованість, працелюбність і те, що вони були носіями національної ідеї державності українського народу. Це були письменники­воїни, в руках у яких була зброя ­ літературне перо”.

Завідувачка Літературного музею Уласа Самчука Інна НАГОРНА розповіла: “На Рівненщині поет Євген Маланюк став відомий завдяки зусиллям Уласа Самчука, який у видавництві “Волинь” неодноразово публікував його вірші. До нашого краю Євгена Маланюка привела доля та перша світова війна. У грудні 1916 року прапорщик Євген Маланюк був підвищений у чині до поручика. У цей час полк, в якому він служив, квартирувався в Рівному. Одного дня Євген Маланюк завітав до фотоательє “Гальперіна”, яке знаходилося на перетині сучасних вулиць Соборної та Симона Петлюри. Зроблене в студії фото, на якому поет зображений у військовій формі, стало відомим та пуб­лікувалося в усіх виданнях автора. А вже в 1919 році поет знову приїхав до Рівного, щоб бути присутнім на похованні генерала Василя Тютюнника ­ командувача армії УНР, в якого Євген Маланюк був ад’ютантом. На труну генералу поет поклав посріблену шаблю, з якою колись фотографувався в фотомайстерні “Гальперіна”.

Один із засновників скаутського руху “Пласт” на Рівненщині Володимир РУСАНОВ розповів: “Коли у 1991 році починали пластовий рух, то міркували, кого з відомих українців обрати за патрона куреня. Згодом вирішили за покровителя пластового куреня взяти нашого земляка Уласа Самчука. Приймали присягу в Дерманському музеї Уласа Самчука. Відтоді щорічно ходимо таборами по маршруту з його рідного села Дермані до селища Білявка”.

На презентації була присутня представниця канадсь­кого благодійного фонду, українка за походженням ­ Олександра П’ЯСТА, яка висловила власні враження від візиту до Рівненщини: “Канадські індіанці кажуть, що людина є тим словом, яке вона творить і тією дією, яка виходить з її серця. Мене вражає те, що на Україні дуже багато творчих людей – артистів, письменників, музикантів, які мають професійний рівень, та головне, на противагу економічній скруті, активно працюють. Живучи в Канаді з 1995 року, спілкуючись із українською діаспорою, я досі не знала про існування письменника Уласа Самчука. Завдяки вашому музею я дізналася про його творчу діяльність та буду поширювати цю інформацію в діаспорі й надалі. А загалом вважаю, що твори українсь­ких письменників треба перек­ладати на іноземні мови та поширювати у всьому світі”.