Вшанування полеглих козаків на полі Берестецької битви

Та ще мене гайворони

Укрили з півночі...

Клюють очі козацькії,

А трупу не хочуть.

Почорніло я, зелене,

Та за вашу волю...

Я знов буду зеленіти,

А ви вже ніколи

Не вернетеся на волю,

Будете орати

Мене стиха та орючи

Долю проклинати.

За традицією на території державного історико­меморіального заповідника "Поле Берестецької битви" (село Пляшева Радивилівського району Рівненської області) відбулися чергові вшанування пам'яті загиблих героїв. Щороку під Берестечком, де в далекому 1651­му році козаки та селяни стали на захист рідної землі і змагалися за волю України, збираються тисячі українців із різних куточків держави. Із самого ранку у Георгіївському храмі за участю Патріарха Філарета та Архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона відбувається поминальна панахида за загиблими. Гості Берестечка моляться за упокій душ козаків та селян, які стали до бою за рідну землю та віру. Згодом учасники разом зі священиками йдуть хресним ходом до пам'ятника героям Берестецької битви. Таким чином українці вшановують пам’ять героїв, які боролися за волю України і загинули в нерівному бою, але їхні прагнення та ідеї не вмерли. Поле Берестецької битви недаремно стало місцем паломництва для тисяч сучасних українських патріо­тів, які традиційно збираються тут, починаючи з 1990 року.

У битві, яка відбулася в місцині між селами Плоска і Семидуби після 10 липня 1651 року, де в земляному укріпленні­редуті три сотні українських козаків свідомо поклали свої голови за братів по вірі, прикривши відступ основних сил козацького війська. Після поразки на полі Берестецької битви Іван Богун, задля збереження козацько­селянської армії, відводив її у підвладні Січі землі. І це йому добре вдалося, тому що вже через два місяці Богдан Хмельницький виставив сто тисяч воїнів під Білою Церквою і змусив Річ Посполиту до миру.

Під Берестечком сили виявилися нерівними. Втеча кримського хана з поля битви лише розпалила козацтво. Битва під Берестечком ­ це одна з найславетніших сторінок в українській історії, це приклад самозреченої боротьби за свободу й незалежність. Берестецька битва ­ це символ прагнення українців до сильної, гордої та могутньої держави, якої б боялися вороги і до якої б з повагою ставилися сусіди. Тоді вдалося долучити до боротьби селян і створити потужну визвольну армію. У цій війні українців підтримали союзники, що свідчило про успіхи в зовнішній політиці та вмілу дипломатію. Українці зазнали великих втрат, але зуміли зберегти свої позиції. Вперше про героїзм козаків та право українців на свою державу заговорили в Європі та в усьому світі. Поле Берестецької битви ­ це місце подвигу, який навіки залишиться в наших серцях.