“Фотохудожники усіх міст - єднайтеся!”

­ Українська фотографія. Яка вона? ­ коментує подію Олександр Харват. ­ І чи є таке поняття, як “українська фотографія”? Щоб дати відповідь на це запитання, потрібно знати, бачити, аналізувати світлини авторів із різних куточків України. Сьогодні в світі проводиться безліч виставок: конкурсних, колективних, авторських... Нині світ все більше займає Інтернет, який є безмежним простором для спілкування та ознайомлення з мистецтвом фотографії. Разом із тим, під виглядом сучасного мистецтва в Інтернеті розміщено безліч фотографічних зображень, серед яких іноді важко розгледіти справжні.

Ми із задоволенням переглядаємо старі світлини, які переносять нас у минулі епохи. Фотографія постає відображенням певного часу. Прой­дуть роки ­ і сучасні світлини також стануть документами історії».

Президент видавничого підприємства “Світло й Тінь”, львівський фотохудожник, видавець Василь ПИЛИП’ЮК: “Олександр Харват з року в рік шліфує свою майстерність, як фотохудожник, але важливими також є і його організаторські здібності. Проекти Харвата підвищують імідж спілки фотохудожників та рівненсь­ких фотомайстрів”.

Учасники проекту ­ знані в країні та за її межами фотомайстри, отже, кожен із них має власний погляд на фотомистецтво. “Фотографія для мене ­ це не лише моє життя, але й величезний досвід у допомозі людям у розкритті їхніх талантів і велике служіння Богу”, ­ зазначила львівська фотохудожниця Ірина Баранська­Вороніна.

Луцький фотохудожник Владлен ДРОБОТЬКО: “Поєднання хорошої пам’яті, набутих знань, вміння їх зас­тосовувати та фізична витривалість ­ складові вдалої "зупиненої миті". Хороша світлина буде жити і жити, і ось тоді її можна назвати твором мистецтва”.

Співорганізатор “Київського фотографічного товариства” Юрій САНІН: “Око побачило, палець натиснув, перед холодним об'єктивом мигнув зат­вор ­ і світло вдарило по плівці. Мить минула, але, відображений в хімічній пам'яті, залишився чекати свого воскресіння в двомірному просторі спогад про подію, тонкоплівковий доказ того, що в нашому світі щось сталося і хтось існував...”

Звісно, що рівненські фотомитці мають певні творчі амбіції – їхні досягнення відомі в усьому світі. Але даний проект не відокремлює рівненську клубну фотографічну діяльність, а нав­паки ­ зближує фотографів із різних міст України. Так і хочеться написати в заголовку нового фотоальбому “Фотографи усіх міст ­ єднайтеся!”