Собака - не лише друг людини

Спанієлі, вівчарки, лабрадори щодня допомагають правоохоронцям у несенні служби. Кінологи центру постійно залучаються до охорони громадського порядку, масових подій міського й обласного масштабів.

Також кінологи готують так званих собак­антитерористів. Особливістю таких собак є вміння працювати в умовах дії сторонніх подразників (світло, звук, димова завіса, слизька поверхня, водна перешкода, тощо. Позаяк племінна база службових собак в Україні розвивається повільно, рівненським кінологам доводиться ще й займатися селекцією.

Тренувати собак починають з піврічного віку. Через три місяці пес може навчитися шукати наркотики. А ось для пошуку вибухівки треба працювати дов­ше – півроку.

Якщо пес знаходить наркотики, то може подряпати коробку, розірвати чи погризти. Коли знаходить вибухівку, то не має права гавкати, бо може бути звуковий детонатор. Взагалі нюансів дуже багато. Наприклад, якщо пес сів – вибухівка зверху, якщо ліг – знизу. Коли собака щось знаходить, вона, як правило, сідає чи лягає і показує поглядом, де є вибухівка. А за те, що пес знайшов, він отримує заохочення від кінолога. Тому собаки звикають, що людина має бути десь поряд.

Досвідчені кінологи розповідають, що, аби підготувати справжнього комісара Рекса, треба не менше двох років тренувань. А все починається зі встановлення контакту між людиною і чотирилапим.

Собаки вміють бути по­справжньому вірними та відданими, і ця риса робить їх неперевершеними професіоналами. Інколи краще, ніж люди, вони допомагають відкрити приховані емоції та вилити їх назовні. Як ніхто інший, вони відчувають хто є хто.

Кінологічна служба МВС України – це структурний підрозділ, що входить до блоку кримінальної міліції та здійснює свою діяльність у взаємодії з галузевими службами правоохоронних органів.

Основними завданнями кінологічної служби в Рівненській області є: організація й розвиток службового собаківництва, його ефективне функціонування з метою кінологічного забезпечення оперативно­службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю, а також сприяння у виявленні та розкритті злочинів із застосуванням службових собак.

Щоб більш детальніше діз­натися про роботу кінологів, кореспондент “Рівне­Ракурсa” зустрівся з начальником кінологічного центру, підпорядкованого УМВС України в Рівненській області, підполковником міліції Олександром ГРИЦЮКОМ.

­ Олександре Дмитровичу, розкажіть, будь ласка, які зав­дання стоять перед кінологічним центром, які функції він виконує?

­ Якщо в загальному, то в нас є розшукові собаки, які працюють по всіх видах злочинів, що стосуються розшуку злочинців: кражі, грабежі, тобто будь­які скоєні злочини, які стосуються лінії карного розшуку, в яких застосовується собака по запаховому сліду чи так званому коридору.

Справа в тому, що кожна людина має свій запах, коридор від її запаху залишається від однієї години ­ до двох діб. У цей період часу собака може працювати по сліду. Так само в нас є собаки з пошуку наркотичних речовин і вибухівки. Ми використовуємо собак при отриманні сигналу про мінування. З їхньою допомогою проводиться огляд транспорту: потягів, автобусів і т.д.

Собаки в основному працюють з пошуку наркотиків на почтах, а також після отримання інформації від населення тощо. Також вони працюють на багажних автобусних відділеннях, в аеропортах, на залізничному транспорті.

Є в нас і патрульні собаки, які використовуються для охорони громадського порядку, тобто для запобігання злочинів і правопорушень у сфері громадської безпеки в місті.

­ Чи буде це доказом провини на законодавчому рівні?

­ На законодавчому рівні це не є підтвердженням провини. Але такі кроки допомагають оперативникам працювати в напрямку з розкриття злочину.

­ Скільки людей працює в підпорядкованому Вам центрі?

­ У нас у штаті 20 чоловік, які працюють по всій Рівненській області.

­ Як часто їм доводиться виїжджати на завдання?

­ У нас у кожному райвідділі, міськвідділі є кінолог, який цілодобово працює в штаті слідчої оперативної групи. Виїжджають вони на всі повідомлення чи заяви громадян, що стосуються злочинів проти особи. А стосовно того, як часто це відбувається, сказати складно.

­ А чи бувають дні, коли не доводиться виїжджати?

­ Скажу відверто ­ таких днів не буває.

­ Яким чином до вас потрапляють на службу, як проводиться відбір?

­ Основним критерієм підбору кандидатів для роботи з собакою є любов і відповідне ставлення до тварини. Я особисто не можу взяти собаку, але спокійно можу підійти до неї, адже вона мене знає, тому кусати не буде. Проте працювати зі мною вона теж не буде. Тому кожний кінолог має свою собаку, яка довіряє йому, а він ­ їй. Вони працюють, як одне ціле.

До нас приходить людина, має бажання, має натхнення, всьому іншому ми її вчимо. У нас є Житомирське училище професійної підготовки працівників міліції, яке єдине на Україні готує кінологів з різних розшукових напрямків роботи. Термін навчання кінолога з собакою – 6 місяців. Після цього молодий фахівець проходить курси стажування. Він виїжджає зі старшими колегами, які йому все показують, розказують, навчають.

Кожний злочин не передбачуваний, тому не можна його описати в підручнику. Потрібно врахувати і погодні умови, і напрямок вітру, і давність сліду. Тому кінолог зобов’язаний орієнтуватися в ситуації, брати до уваги всі супутні умови. Це все необхідно для того, щоб правильно використати собаку, і при цьому отримати позитивний кінцевий результат.

­ Чи достатнє фінансування вашого центру і за рахунок чого харчуються собаки? На них окремо виділяються кошти з державного бюджету, чи кожний кінолог отримує доплату на собаку і харчує її самостійно?

­ Всі собаки в нас знаходяться на державному балансі. Звісно, що в такому випадку вони забезпечуються харчуванням у повному об’ємі. Окрім того, вони ще й мають ветеринарне забезпечення. Відверто кажучи, в цьому випадку немає на що жалітися, ви самі бачите, що собаки вгодовані і нормально себе почувають.

Звісно, хотілося б кращого, щоб кінологія не занепадала, а навпаки ­ розвивалася. Ми знаємо, що в інших країнах кінологи мають значно більші можливості, як в придбанні амуніції, так і на придбання молодняка.

Мені вдалося побувати закордоном по обміну досвідом, і я бачив, як у них поставлена робота. Собаки їздять у машинах з кондиціонерами, мають відповідну амуніцію. У нас поки що такого немає.

­ Якщо в нас зайшла мова за інші країни, то, можливо, Ви назвете країни­лідери, в яких кінологія розвинена краще?

­ Стосовно пострадянських країн, то тут ми всі відстали від рівня світових стандартів. Тому що в наших країнах, ще зберігся старий підхід до справи. Ми собак вирощуємо і готуємо самостійно зі щенят. А ось, приміром у Польщі чи Словаччині, я вже не кажу про Німеччину, купують щенят з 10­11­ти місячного віку, вже підготовлених на 50­60%. Для цього є приватні розплідники, які спеціально займаються цією справою і готують молодняк. Я спілкувався з німцями, голландцями, навіть з прибалтами, у них трошки інший підхід до цього. А коштує така собака – 5­10 тисяч євро. Ви бачили сьогодні роботу німецьких вівчарок робочих ліній: малінуа (бельгійська вівчарка), собак зонарного (вовчого) окрасу. Звісно, що нам такого фінансування ніхто не надасть, тому ми вимушені брати цуценят і виховувати їх самостійно. Єдина проблема, що з 10 собак для нашої лінії згодом можна вибрати лише дві­три.

­ Скажіть, чи ведеться селекція, і наскільки в собак необхідні навики передаються спадково? Чи це взагалі не залежить від спадковості і визначається лише з часом?

­ Передається спадково.

­ На завершення нашої розмови. Як часто Вашим працівникам доводиться брати участь в показових виступах перед дітьми чи дорослими і чи не трапляється непередбачуваних випадків? Адже серед глядачів бувають неконтрольовані спостерігачі, від яких можна очікувати різного. І чи не шкодять такі масові заходи собакам?

­ Стосовно інцидентів, то нічого такого бути не може, тому що всі собаки навчені працювати лише за командою. Будь­яку собаку із тих, що ми маємо в наявності, можемо випускати до будь­якої кількості людей, і вона без команди нікого не зачепить. Для цього і вчать собак. Ці собаки адаптовані вже з малечку.

Що стосується показових виступів, то вони нечасто проводяться, але намагаємося працювати в цьому напрямку. Ми безкоштовно допомагаємо в дресурі собак. Якщо є звернення, то ми намагаємося набирати групи, щоб це не носило хаотичний порядок. Є певні люди, які відповідають за цей напрямок роботи, вони складають списки бажаючих, і, коли група набирається, розпочинаються заняття. Таких груп у нас працює дві­три. Заняття проводяться 2­3 рази на тиждень.