Стала повією з власної волі...

Кожного місяця Оля на два-три дні їздила до тітки, яка жила в іншому селі, - туди треба було добиратися маршруткою з пересадкою у Рівному. Одного разу дівчина не поверталася додому досить довго, і батьки почали хвилюватися, чи не сталося чого з їхньою донькою. З’ясувавши, що Олі у тітки немає, більше того, вона вже декілька місяців не була у неї, хоча з дому виїжджала постійно, батько з матір’ю звернулися у міліцію. Дівчину знайшли у притулку для неповнолітніх…

А було все так. Одного разу на автовокзалі Оля познайомилася з дівчатами, вони розговорилися, а згодом стали подругами. Дівчата запросили Олю погуляти з ними. І вона погодилася… Нові подруги були самостійними, ночували на квартирі, яку самі знімали. Там, з їхньої легкої руки, дівчина вперше спробувала алкоголь, там вона побачила інший спосіб життя, життя веселого, безтурботного. Невдовзі “подруги” показали Олі, як можна “легко” заробляти гроші. І непогані, - не ті копійки, що їй давали батьки!.. Отож, досить швидко Оля зважилася на те, щоб спробувати себе в ролі “дівчини легкої поведінки”. Щоправда, її “кар’єра” повії досить швидко перервалася: міліція “зловила” її просто на трасі і відправила до притулку. Але там вона не затрималася, - вибравши слушний момент, утекла. І знову дівчину ловили на дубенській трасі з такими ж, як вона, подружками. А, повернувшись додому, вона незабаром знову втекла...

Більше батьків не покине

А ось іще історія. Маша також була звичайною дівчинкою зі звичайної сім’ї. Нічим особливим вона не виділялася. Коли я побачила її на вулиці з непомитим волоссям, в благенькому жакеті (надворі була рання весна), то була вражена. На запитання, чому у неї такий дивний вигляд, Маша, посміхаючись, відповіла: “Я пішла з дому!”

А пішла вона з дому тому, що, як це звичайно буває, посварилася з батьками. Вона вже цілий місяць ночувала у друзів. Кажу: “Чому б тобі не прийти додому, не помиритися - батьки ж тебе люблять і завжди приймуть. Так ні, вона не може переступити через свою гордість і саме тому поводиться як “остання дурепа” (так вона себе сама назвала). До того ж, у дівчини уже була одна невдала спроба примирення з батьками. Але мама не захотіла з нею навіть говорити, більше того, виставила за двері її речі. Маша була шокована. “Що робити? Куди йти? Як же так, моя рідна мама не приймає мене назад? А як же мій випускний? Боже, я ж у одинадцятому класі! У мене ж екзамени…” - крутилося в голові у дівчини. Але панікувати було пізно, треба було якнайшвидше знайти дім, роботу, довчитися, врешті-решт. До друзів вона піти вже не могла, незручно якось, та й не все життя ж їй вештатися серед чужих людей. І Маша всерйоз замислилася про своє майбутнє. Того ж дня вона влаштувалася на роботу промоутером цигарок і винайняла кімнату, пообіцявши заплатити наприкінці місяця. Втім, Маша у тій кімнаті лише ночувала, намагалася більше гуляти, десь їздила, - щоб розвіятися, бо у неї, за її словами, була жахлива депресія. Так тривало майже до її випускного, тобто, більше двох місяців.

На щастя, ця історія закінчується добре. Маша набралася сміливості і пішла просити вибачення у батьків аж перед самим випускним, під тим приводом, щоб запросити їх на свято. І залишилася вдома. Виявляється, батьки зовсім не хотіли, щоб Маша йшла від них, але через її дурість, через те, що вона повернулася додому (першого разу) аж через місяць, вони розгнівалися і вирішили її покарати, - щоб Маша, так би мовити, спробувала смак дорослого життя і впевнилася, що без них вона собі ради не дасть. На щастя, Маша зрозуміла свої помилки, і все в її житті налагодилося. Тепер вона навчається у Києві, в університеті, і дуже сумує за рідною домівкою. Каже, що ніколи більше не покине своїх батьків, адже тепер знає, що будь-яку проблему можна вирішити при бажанні. А, головне, вона знає, як вони її люблять.

Розшукували з міліцією

Саша жив лише з мамою із самого народження. Мама його була важко хвора, але намагалася виховувати хлопця добрим і слухняним. Але одного разу Саші набридло постійно слухатися маму і сидіти вдома в той час, як інші гуляють, роз’їжджають по концертах, дачах, дискотеках. І що він робить? Нічого не кажучи мамі, він вирушає разом зі своїм найкращим другом та двома дівчатами до іншого міста, де й проводить дві “незабутні, чарівні” ночі на безкоштовному вокзалі. А мама мало не померла, коли він не прийшов додому ночувати. Адже перед тим, як піти, Саша з нею не сварився, жодних непорозумінь між ними не виникало, словом, нічого такого не трапилося, що могло би його образити. Мама почала телефонувати друзям, на мобільний Сашкові, але ж син розумний, він його вимкнув і, до того ж, нікого ні про що не попередив.

Того разу все обійшлося. Але, за законом підлості, люди роблять одні й ті ж помилки не один раз. Невдовзі Сашко знову не прийшов додому ночувати. Він із друзями відпочивав на дачі і не встиг на поїзд, довелося залишитися. Щоб попередити маму, Сашко написав “есемеску”, яку, на жаль, мама прочитала лише вранці. Наступного дня одночасно з поверненням хлопця додому приїхала міліція, яку викликала Сашина мама. Міліціонери не залишили квартиру доти, доки хлопець не написав розписку про те, що більше ніколи не буде тікати з дому. Зараз стосунки сина та матері налагодилися, вони знаходять компроміс, жаліють і розуміють одне одного.

Коментар

Чому підлітків так рано тягне у дорослий світ? Адже в рідному домі їх і люблять, і чекають, і годують, і одягають… словом, роблять все за дітей аж до повноліття, а, буває, й довше. Здається, насолоджуйся миттю, поки ти ще не сам у цім світі, тим, що маєш допомогу і розуміння, - хоча би тим, що живеш не за свій кошт. Але ні… Вони чомусь вважають це “утриманням проти власної волі”. Щось, вочевидь, не задовольняє дітей, і батькам ніколи, напевно, не зрозуміти цього. Розмовляємо про це із заступником начальника служби у справах неповнолітніх м.Рівного Андрієм МІЩЕНЕЮ.

- Для початку слід, мабуть, визначити поняття, що ж таке “дитина вулиці”. Це не лише та дитина, яка не живе і не ночує вдома, а й та, яка проводить більшу частину часу на вулиці без догляду батьків. Це може трапитися як з вини батьків (розлучені, алкоголіки, конфлікти…), так і через саму дитину, її оточення і т.п. Але в будь-якому випадку на вулицю дітей штовхає нестача уваги до них, коли батьки за роботою, чи ще з якоїсь причини не помічають, як їхня дитина змінюється, як починає потроху прогулювати школу, як у неї з’являються погані звички, нові інтереси, як-от: комп’ютерний клуб, дискотеки і т.п. Коли ж, усе-таки, дитина зникне з дому, то потрібно якнайшвидше звертатися до міліції і не турбуватися при цьому про дурну славу (адже вся інформація, навіть якщо дитину поставлять на облік, залишається конфіденційною). Батьки, за законом і моральним обов’язком, несуть відповідальність за дитину, на них покладено обов’язок виростити її здоровим, повноцінним членом суспільства. Якщо ж вони ухиляються від цих обов’язків, або не в змозі їх дотриматися, то наслідки можуть бути плачевні, - як для дітей, так і для самих батьків: від штрафу і аж до позбавлення батьківських прав. До відома: у 2006 році за статтею 184 Кодексу України “Про адміністративні правопорушення” за ухилення від виховання дітей було подано 21 особову справу батьків до суду.