Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №245 від 22.06.2006p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Є проблема

Стала повією  з власної волі...

Стала повією з власної волі...

»Діти вулиці», хто вони?

Не хочу вчитися, буду женитися. Тобто, хочу втекти подалі від нав’язливої турботи батьків, від їхнього невсипущого контролю, від дорікань і вмовлянь. Приблизно такою є мотивація моїх друзів-підлітків, котрі без усяких, здавалося б, причин, утікають з дому. Хтось поблукає декілька днів і повертається, а хтось відважно кидається в дорослий світ, наражаючись на неприємності, але радіє при цьому, що матиме омріяну свободу та незалежність. Саме так вчинила чотирнадцятирічна Оля, дівчинка із забезпеченої і люблячої родини.

Кожного місяця Оля на два-три дні їздила до тітки, яка жила в іншому селі, - туди треба було добиратися маршруткою з пересадкою у Рівному. Одного разу дівчина не поверталася додому досить довго, і батьки почали хвилюватися, чи не сталося чого з їхньою донькою. З’ясувавши, що Олі у тітки немає, більше того, вона вже декілька місяців не була у неї, хоча з дому виїжджала постійно, батько з матір’ю звернулися у міліцію. Дівчину знайшли у притулку для неповнолітніх…

А було все так. Одного разу на автовокзалі Оля познайомилася з дівчатами, вони розговорилися, а згодом стали подругами. Дівчата запросили Олю погуляти з ними. І вона погодилася… Нові подруги були самостійними, ночували на квартирі, яку самі знімали. Там, з їхньої легкої руки, дівчина вперше спробувала алкоголь, там вона побачила інший спосіб життя, життя веселого, безтурботного. Невдовзі “подруги” показали Олі, як можна “легко” заробляти гроші. І непогані, - не ті копійки, що їй давали батьки!.. Отож, досить швидко Оля зважилася на те, щоб спробувати себе в ролі “дівчини легкої поведінки”. Щоправда, її “кар’єра” повії досить швидко перервалася: міліція “зловила” її просто на трасі і відправила до притулку. Але там вона не затрималася, - вибравши слушний момент, утекла. І знову дівчину ловили на дубенській трасі з такими ж, як вона, подружками. А, повернувшись додому, вона незабаром знову втекла...

Більше батьків не покине

А ось іще історія. Маша також була звичайною дівчинкою зі звичайної сім’ї. Нічим особливим вона не виділялася. Коли я побачила її на вулиці з непомитим волоссям, в благенькому жакеті (надворі була рання весна), то була вражена. На запитання, чому у неї такий дивний вигляд, Маша, посміхаючись, відповіла: “Я пішла з дому!”

А пішла вона з дому тому, що, як це звичайно буває, посварилася з батьками. Вона вже цілий місяць ночувала у друзів. Кажу: “Чому б тобі не прийти додому, не помиритися - батьки ж тебе люблять і завжди приймуть. Так ні, вона не може переступити через свою гордість і саме тому поводиться як “остання дурепа” (так вона себе сама назвала). До того ж, у дівчини уже була одна невдала спроба примирення з батьками. Але мама не захотіла з нею навіть говорити, більше того, виставила за двері її речі. Маша була шокована. “Що робити? Куди йти? Як же так, моя рідна мама не приймає мене назад? А як же мій випускний? Боже, я ж у одинадцятому класі! У мене ж екзамени…” - крутилося в голові у дівчини. Але панікувати було пізно, треба було якнайшвидше знайти дім, роботу, довчитися, врешті-решт. До друзів вона піти вже не могла, незручно якось, та й не все життя ж їй вештатися серед чужих людей. І Маша всерйоз замислилася про своє майбутнє. Того ж дня вона влаштувалася на роботу промоутером цигарок і винайняла кімнату, пообіцявши заплатити наприкінці місяця. Втім, Маша у тій кімнаті лише ночувала, намагалася більше гуляти, десь їздила, - щоб розвіятися, бо у неї, за її словами, була жахлива депресія. Так тривало майже до її випускного, тобто, більше двох місяців.

На щастя, ця історія закінчується добре. Маша набралася сміливості і пішла просити вибачення у батьків аж перед самим випускним, під тим приводом, щоб запросити їх на свято. І залишилася вдома. Виявляється, батьки зовсім не хотіли, щоб Маша йшла від них, але через її дурість, через те, що вона повернулася додому (першого разу) аж через місяць, вони розгнівалися і вирішили її покарати, - щоб Маша, так би мовити, спробувала смак дорослого життя і впевнилася, що без них вона собі ради не дасть. На щастя, Маша зрозуміла свої помилки, і все в її житті налагодилося. Тепер вона навчається у Києві, в університеті, і дуже сумує за рідною домівкою. Каже, що ніколи більше не покине своїх батьків, адже тепер знає, що будь-яку проблему можна вирішити при бажанні. А, головне, вона знає, як вони її люблять.

Розшукували з міліцією

Саша жив лише з мамою із самого народження. Мама його була важко хвора, але намагалася виховувати хлопця добрим і слухняним. Але одного разу Саші набридло постійно слухатися маму і сидіти вдома в той час, як інші гуляють, роз’їжджають по концертах, дачах, дискотеках. І що він робить? Нічого не кажучи мамі, він вирушає разом зі своїм найкращим другом та двома дівчатами до іншого міста, де й проводить дві “незабутні, чарівні” ночі на безкоштовному вокзалі. А мама мало не померла, коли він не прийшов додому ночувати. Адже перед тим, як піти, Саша з нею не сварився, жодних непорозумінь між ними не виникало, словом, нічого такого не трапилося, що могло би його образити. Мама почала телефонувати друзям, на мобільний Сашкові, але ж син розумний, він його вимкнув і, до того ж, нікого ні про що не попередив.

Того разу все обійшлося. Але, за законом підлості, люди роблять одні й ті ж помилки не один раз. Невдовзі Сашко знову не прийшов додому ночувати. Він із друзями відпочивав на дачі і не встиг на поїзд, довелося залишитися. Щоб попередити маму, Сашко написав “есемеску”, яку, на жаль, мама прочитала лише вранці. Наступного дня одночасно з поверненням хлопця додому приїхала міліція, яку викликала Сашина мама. Міліціонери не залишили квартиру доти, доки хлопець не написав розписку про те, що більше ніколи не буде тікати з дому. Зараз стосунки сина та матері налагодилися, вони знаходять компроміс, жаліють і розуміють одне одного.

Коментар

Чому підлітків так рано тягне у дорослий світ? Адже в рідному домі їх і люблять, і чекають, і годують, і одягають… словом, роблять все за дітей аж до повноліття, а, буває, й довше. Здається, насолоджуйся миттю, поки ти ще не сам у цім світі, тим, що маєш допомогу і розуміння, - хоча би тим, що живеш не за свій кошт. Але ні… Вони чомусь вважають це “утриманням проти власної волі”. Щось, вочевидь, не задовольняє дітей, і батькам ніколи, напевно, не зрозуміти цього. Розмовляємо про це із заступником начальника служби у справах неповнолітніх м.Рівного Андрієм МІЩЕНЕЮ.

- Для початку слід, мабуть, визначити поняття, що ж таке “дитина вулиці”. Це не лише та дитина, яка не живе і не ночує вдома, а й та, яка проводить більшу частину часу на вулиці без догляду батьків. Це може трапитися як з вини батьків (розлучені, алкоголіки, конфлікти…), так і через саму дитину, її оточення і т.п. Але в будь-якому випадку на вулицю дітей штовхає нестача уваги до них, коли батьки за роботою, чи ще з якоїсь причини не помічають, як їхня дитина змінюється, як починає потроху прогулювати школу, як у неї з’являються погані звички, нові інтереси, як-от: комп’ютерний клуб, дискотеки і т.п. Коли ж, усе-таки, дитина зникне з дому, то потрібно якнайшвидше звертатися до міліції і не турбуватися при цьому про дурну славу (адже вся інформація, навіть якщо дитину поставлять на облік, залишається конфіденційною). Батьки, за законом і моральним обов’язком, несуть відповідальність за дитину, на них покладено обов’язок виростити її здоровим, повноцінним членом суспільства. Якщо ж вони ухиляються від цих обов’язків, або не в змозі їх дотриматися, то наслідки можуть бути плачевні, - як для дітей, так і для самих батьків: від штрафу і аж до позбавлення батьківських прав. До відома: у 2006 році за статтею 184 Кодексу України “Про адміністративні правопорушення” за ухилення від виховання дітей було подано 21 особову справу батьків до суду.

22.06.2006Олена РУДИК

Від автора. Імена дійових осіб були змінені з етичних міркувань.



Рівне-Ракурс №10 від 22.06.2006p. 
На головну сторінку