Скандальна сесія

Уже вдруге поспіль засідання 28-ої сесії міськради без пікету не обійшлося. Цього разу під прапорами “Свободи” та “УДАРу” пікетувальники закликали депутатів припинити “дерибан землі”. Учасники акції розповіли кореспонденту “Рівне-Ракурс”, що на засіданні депутати планували віддати близько 70 ділянок під садово-городню діяльність людям, які в черзі на їх отримання не перебували. Як стверджували учасники пікету, власниками землі мали стати родичі чи друзі членів фракції ВО “Батьківщина” в Рівнераді в обмін на те, що вони напередодні віддали свої голоси на підтримку передачі в оренду міського теплопостачального підприємства іншому підприємству, яке проводить аналогічну діяльність у місті.

Як і минулого разу, за дотриманням порядку під час проведення акції слідкували міліціонери. Менше їх було чи більше (враховуючи тих, які були в цивільному вбранні), ніж самих пікетувальників, важко сказати. Але, як і минулого разу, в сесійній залі знову ніде було сісти. Місць для всіх представників ЗМІ не вистачало. Не обійшлося й без ексцесів. Одного чоловіка, який назвав себе депутатом першого скликання, міліція не пускала. Аж після того, як він зчинив галас, йому вдалося дістатися до залу.

Розпочалося засідання із озвучення заяви фракції “Батьківщина”. У ній зазначалося: чутки про те, що земельні ділянки віддаються за голоси, є вигадками. Така позиція “свободівців” ображає членів фракції ВО “Батьківщина”, й вона в повному складі залишає сесійну залу.

Після того, як депутати вийшли, проведення сесії стало неможливим, оскільки не було кворуму.

Такий розвиток подій, як видно, не прогнозувався міською владою. У всякому разі міський голова Рівного Володимир Хомко не приховував своєї розгубленості. У розмові з кореспондентом “Рівне­Ракурс” він лише зазначив, що спробує зв’язатися з керівниками фракцій і розрядити ситуацію.

“Шоу ­ це річ цікава, але є справи, які треба розглянути в першочерговому порядку. Це буде до тих пір, поки політичні партії будуть присутні в радах на місцях. Кожен партійний керівник з Києва дає вказівку, щоб якимось чином пропіаритися на місцях, використовуючи місцеву платформу. Це заважає роботі”, ­ зазначив очільник Рівного.

На запитання про те, чи може міський голова спростувати або підтвердити чутки стосовно того, що земельні ділянки видаються людям, які в черзі на їх отримання не перебували, Володимир Хомко відповів, що виділяється земля не під забудову, а для ведення садово­город­ньої діяльності. Черги на такі ділянки, за його словами, у місті немає.

О 16­й годині того ж дня сесійне засідання вдалося продовжити. Яким чином домовлявся з керівниками фракцій Володимир Хомко ­ невідомо, але скандальне питання з землею з розгляду зняли. Натомість затвердили ряд важливих для міста питань, список кандидатур на відзначення за заслуги перед містом, текст звернення до Голови Верховної Ради України Володимира Рибака та Надзвичайного і Повноважного посла Республіки Польща в Україні Генріка Літвіна щодо схваленої Сенатом і Сеймом Республіки Польща заяви про 70­річчя Волинських подій. На цьому документі хотілося б зупинитися детальніше.

“Рішення Сенату і Сейму Республіки Польща, в якому польсько­український конфлікт зазначений, як “етнічні чистки з ознаками геноциду”, не відповідає історичній дійсності і висвітлює національно­визвольні змагання українців упереджено.

Ми свідомо не акцентуємо увагу на злочинах польських збройних формувань і Польської народної республіки щодо українців на етнічних українських землях, тому що пам’ятаємо мудрі слова Івана Павла 11: “Нехай завжди очищенню історичної пам’яті усі будуть готові поставити вище те, що об’єднує, а не те, що розділяє”.

Рівненські депутати вважають, що Україна і Польща мають визнати, що нищення мирного населення проводилося з двох сторін, проте науковці та політики не повинні спекулювати пропагандистськими штампами. Польська і українська сторони, на їх думку, повинні взяти на себе зобов’язання спільно вшанувати пам'ять загиблих і зробити все для того, щоб партнерство між нашими народами зміцнювалося.

Залишається сподіватися, що до звернення прислухаються, все зле буде забуте, й ми разом на принципах відкритості та добросусідства будуватимемо європейський дім. Щоправда, з тою самою відкритістю у внутрішніх питаннях вийшло не все гаразд у наших депутатів. Принаймні, таке враження склалося у представників ЗМІ після останніх рішень народних обранців. На сесійному засіданні вони затвердили зміни до регламенту таким чином, що відтепер журналістам буде проблематично дізнатися персональні результати голосування. Тобто, яку позицію зайняв той чи інший депутат у тому чи іншому питанні. А якщо проблематично журналістам, то виборцям тим паче.

Ярослав ТАРАСЕНКО

Точка зору

Депутатство вимагає відповідальності

За два десятки років Незалежності в нас склалось доволі дивне ставлення до рад усіх рівнів, починаючи з найменшої сільської ради і закінчуючи Верховною. Громадськість здебільшого бачить, чує та читає про скандали, сварки та сутички між депутатськими фракціями та групами. При цьому суть роботи рад різних рівнів, як наших представницьких органів, залишається “в тіні”. Можна багато говорити, чому так сталося, але, на жаль, це є реальністю українського суспільного життя. У деякій мірі в цьому є й наша вина, журналістів, адже набагато легше висвітлювати скандали, ніж давати ґрунтовний аналіз того чи іншого рішення місцевих рад. Саме тому вирішив почати своє інтерв’ю з керівником фракції “Батьківщина” в Рівненській міській раді Юрієм Запорожцем з питання про те, чи були важливими для громади міста питання, винесені на липневу сесію.

­ Були і дуже важливі. Так, сесія проголосувала за виділення більше шести мільйонів гривень на погашення різниці в тарифах за тепло. Це потрібно для того, щоб Рівне мало можливість розпочати наступний опалювальний сезон. Також 2 млн. 189 тис. гривень було виділено на підготовку до осінньо­зимового періоду міської інфраструктури. У першу чергу гроші за цією статтею йдуть на закупівлю піску, солі та необхідних реагентів для боротьби з ожеледицею. Враховуючи складності із проходженням комунальних платежів через казначейство, чим раніше виділимо на це гроші, тим більше шансів, що до першого снігопаду вдасться закупити необхідні матеріали, і місто не перетвориться в суцільну ковзанку, як це бувало неодноразово. Але й це не все ­ депутати виділили необхідні кошти на введення в експлуатацію ще одного дитячого садочка (колишня школа “Надій”), що хоч в якійсь мірі зможе полегшити проб­лему нестачі місць у дитячих садках Рівного. Проте цей перелік можна ще досить довго продовжувати.

Хочу також додати, що саме через те, що на нинішній сесії потрібно було прийняти дуже багато важливих для життя міста рішень, ми і повернулися в сесійну залу, адже розуміємо ­ “Батьківщина” ­ найбільша фракція в міській раді, і тому мусимо захищати інтереси наших виборців.

­ Юрію Миколайовичу, ваші опоненти зі “Свободи” закидають на непрозорість системи голосування в Рівненській міській раді і мають суттєві претензії до діючого регламенту. Наскільки така позиція є обґрунтованою?

­ Я вирішив дослідити, яка ситуація з регламентом в інших міських радах обласних центрів, і ознайомився з ситуацією у Львові, Івано­Франківську та Тернополі. Тобто в тих міських радах, де “Свобода” представлена потужно. Порівнявши їхні регламенти із діючим у Рівненській міській раді, був здивований ­ вони абсолютно тотожні. Тобто, якщо активісти “Свободи” хочуть змінити регламент Рівнеради, їм було б логічно також зацікавитися цим питанням і в сусідніх міських радах….

­ А тепер ­ про землю. Точніше ­ про виділення ділянок. Чому такий ажіотаж?

­ Окрім бажання певних груп впливу розвалити об’єднану опозицію та отримати рекламу власним “брендам”, іншої причини останніх подій не бачу. Рада виділяла землю роками, при цьому далеко не лише під городи. Нещодавно їхав повз ділянки, які кілька років тому отримали багатодітні сім’ї. Там зараз будуються багатоповерхові котеджі з гаражами на дві машини. Можна було б лише зрадіти такому стрімкому зростанню благополуччя багатодітних рівненських родин, якби не маленьке запитання ­ чи справді будуються ті, хто свого часу безкоштовно отримав міську землю? Така ж ситуація з іншими “соціальними” ділянками міської території, які були в різні роки призначені для покращання житлових умов тих чи інших категорій громадян. Тобто питань є багато, і тому будь­які подібні рішення проходять обговорення в депутатських комісіях, і якщо у тій чи іншій фракції та групі є заперечення, ніхто не забороняє їх висловлювати на ранніх стадіях проход­ження. Зрозуміло, що в цьому випадку на гучний піар розраховувати не доводиться, і саме тому всі емоції готуються до пленарного засідання ради, де буде преса і можна буде влаштувати скандал. Я вважаю, що депутатство в місцевих радах ­ важка громадська робота, і люди, які вирішили присвятити частину свого вільного часу депутатській діяльності, повинні дбати про те, щоб бути гідними представниками своїх виборців і вивчати ті питання, з яких вони висловлюються. Інакше ми перетворимо раду на мітинговий майданчик, а на ньому серйозні питання життя та розвитку обласного центру не вирішити.

Володимир КОНЄВ