Оголені чи одягнені?

Художник Слава АДАМ (ІВАНЮШЕНКО):

­ Мода на арт­розпис тіла була популярна завжди й достатньо давно. Нині ­ це боді­арт ­ шоу й складова для різноманітних вечірок. Боді­арт використовую, як елемент реклами митця. Зараз мало кого цікавить класичне мистецтво, а коли на відкритті виставки присутня картина, намальована на тілі людини, це викликає своєрідний ажіотаж і цікавість. Та й загалом, коли на виставці є інсталяція, розпис по оголеному тілу, що робить експозицію жвавішою, тоді й в пресі жвавіші відгуки. Трапляються спеціальні замовлення для компаній. Для одного банку робив серію малюнків на долонях моделей.

Життя картин, написаних на тілі, не довговічне, людина при бажанні може не змивати малюнок 2­3 дні, не більше. Тому, щоб увіковічнити намальовану композицію, працюю з фотографами, які все фіксують та передають сутність малюнка. Фотозйомка боді­арту ­ це вдвічі складніше, ніж просто фотографувати оголену натуру, адже тут присутній ще й малюнок на тілі. Завдання фотографа ­ підкреслити ідею малюнка на фото та ще й показати красу оголеної натури.

Втілюю задум ­ наношу ескізний малюнок на тих частинах тіла, які більш зручні для малювання. Для моделей процес малювання теж непростий, було багато випадків, коли моделі просили їх закрашувати скоріше. Іноді питають, які відчуття в мене виникають, коли торкаюсь пензлем оголеного тіла моделі. Відверто кажучи, тут вже не до відчуттів ­ це важка фізична робота, тому думка лише одна ­ як зробити малюнок, який би гармонійно підкреслював красу тіла. Ніяких еротичних емоцій у мене не виникає, основне бажання ­ швидше закінчити малюнок.

Фотохудожник Георгій СТОЛЯРОВ:

­ Народився у Вільнюсі. Тому, звісно, що литовська школа фотографії вплинула на мою творчість. Із Славою Адамом познайомився в Ізраїлі, де і зараз живу. Фотозйомка боді­арту ­ досить складний процес, велика відповідальність, адже на фото треба передати задум художника. Оголена натура завжди викликає інтерес у глядача ­ це нормально. У класичному жанрі Ню, на відміну від боді­арту, більше інтимності, тут фотограф один на один із моделлю. А ось розпис по тілу ­ це вже громіздкий процес. Художник бажає висвітлити малюнок, я намагаюся, щоб у моделі був настрій ­ це все поєднується в композиції.

Рівненські моделі, які презентували малюнки на тілі під час відкриття виставки, розповіли про власні враження. За їхніми словами ­ це були нові відчуття, мовляв, у житті треба випробувати все, тому й погодилися вийти на публіку “оголеними, але одягненими” в одяг із фарб. Багато людей вважають що боді­арт ­ це еротика, ­ кажуть дівчата, ­ але насправді ­ це сучасне мистецтво. Тому вони і погодилися, щоб довести, що такі представлення можуть відбуватися не тільки в Ізраїлі, але й у Рівному. Тому на тілах дівчат, замість вбрання, були намальовані ізраїльський прапор та герб міста Рівне.

Комусь може здатися, що моделі на фото непристойно оголені. Хтось одразу і не помітить, що на них замість одягу ­ малюнок... На жаль, усі охочі посперечатися на теми моралі та мистецтва вже втратили нагоду відвідати фотовиставку “Оголені, але одягнені”, яка перебувала в Рівному до 20 серпня.