Коли фінанси співають романси

­ Як би Ви охарактеризували стан транспортної галузі в обласному центрі?

­ Для того, щоб відповісти на це запитання, потрібно зрозуміти, що наше міське господарство існує не саме по собі, а приймає “правила гри”, які діють по всій Україні. На сьогодні міський пасажирський транспорт поділяється на дві категорії ­ комунальний та приватний. При цьому перший отримує пільги та фінансування з бюд­жету, зокрема фінансується придбання рухомого складу, а приватні перевізники вимушені зводити кінці з кінцями самотужки. Зрозуміло, що за таких умов у виграші великі міста з найбільшим бюджетним фінансуванням (Київ, Дніпропетровськ, Харків тощо), натомість у програші опиняються невеличкі обласні центри на зразок Рівного, з їх, прямо скажемо, куцими фінансовими можливостями. Окрім того, додається ще й різниця в рівні життя мешканців міст. Якщо говорити більш детально, то Рівному, для забезпечення нормального функціонування транспортної галузі, необхідна, при мінімальних витратах з бюджету, більш ніж скромна оплата проїзду в міському транспорті. Ось в таких реаліях і доводиться працювати.

Потрібно зауважити, що між міською владою, депутатським корпусом та перевізниками в Рівному склалися партнерські стосунки. Розуміємо, що власники маршруток, а це сьогодні головний вид громадського транспорту в обласному центрі, знаходяться в доволі скрутній ситуації, адже тарифи на проїзд справді мінімальні, тому перевізники фактично працюють на межі рентабельності. Потрібно розуміти ще й те, що по пасажиропотоку далеко не всі маршрути в Рівному однакові. Проте і так званими малорентабельними маршрутами користуються мешканці міста, і про них теж не можна забувати. За таких умов робимо в місті все можливе, щоб усі маршрути були заповнені, і сама галузь працювала максимально ефективно. Можу сказати, що, в порівнянні з іншими невеликими обласними центрами, в Рівному громадський транспорт функціонував ефективно.

­ Який же вихід з положення?

­ Потрібно рухатися вперед. Маю на увазі, що жодна галузь не повинна стояти на місці, необхідно постійно розвиватися. Я вважаю позитивом те, що міська влада взяла курс на залучення перевізників, які мають великогабаритні автобуси. Це в перспективі повинно розвантажити наші не надто широкі міські вулиці і дати можливість пасажирам користуватися транспортом із більш комфортними умовами. Але на шляху у впровадженні великогабаритних автобусів є ще дуже багато проблем. Зокрема потрібна реальна допомога бюджету та вирішення цілої низки бюрократичних проблем. Проте іншого виходу, ніж продовжувати цей процес, я не бачу.

Окрім того, назріла потреба реформування міського електротранспорту. Теоретично тролейбуси, за достатньої кількості, могли б допомогти суттєво розвантажити наші вулиці. Але, на превеликий жаль, більшість наших тролейбусів уже давно потрібно відправити на металобрухт, натомість темпи оновлення тролейбусного парку не витримують жодної критики. Враховуючи обмежені можливості бюджету, необхідно зменшувати витрати на утримання апарату підприємства та шукати нестандартні рішення з залучення коштів на допомогу міському електротранспорту, ось тоді справді ситуація в транспортній галузі обласного центру суттєво покращиться.