Знищується улюблене місце відпочинку рівнян

Упродовж останніх десятиріч улюбленим місцем відпочинку багатьох рівнян стала місцевість поблизу села Козлин Рівненського району. Ліс, в якому ростуть сосни та дуби, чисте повітря, комплекс ставків, де можна покупатися, здавна приваблювали городян. Чимало людей їдуть туди й тепер. Відпочивають по­різному. Хто зі спиртним, хто без нього. Хтось розпалює багаття просто на землі, хтось привозить мангали. Хтось прибирає після себе, хтось ­ ні. Саме те, що кількість останніх невпинно збільшується, й викликає неабияке занепокоєння.

Почнемо з лісу. У вихідні тут майже під кожним деревом збираються компанії. А наслідком “відпочинку” багатьох із них є залишені розбиті пляшки, консервні банки та пластикова тара. З часом все це накопичується. Коли цілі пляшки бідний люд може прийти позбирати та здати, то розбите скло йому ні до чого. Так само й з пластиковими пляшками. Схоже, що інтересу до них, на відміну від обласного центру, де серед певної категорії населення такий товар користується попитом, тут немає.

Тепер про воду. У Козлині є комплекс ставків. Доїхати до першого з них можна двома шляхами ­ піщаною дорогою, яка йде ліворуч від бруківки навпроти колишньої військової частини, та бруківкою до села, а потім через ліс. Ще кілька років тому більшість городян обирала перший варіант. Причин було кілька. По­перше, це скорочувало шлях, по­друге, машина не тряслась на кам’янистій дорозі. Але тепер, якщо поїхати по піску, доведеться проїздити звалища, що утворилися тут за останній час. Неприємний запах від них навряд чи сприятиме хорошому настрою під час відпочинку. Тож донедавна більшість людей обирають другий варіант. Але віднедавна і він перестав влаштовувати відпочивальників. Справа в тому, що вздовж лісу хтось вирив рів, який вмить перетворився на смітник. Навіть склалося враження, що він стає несанкціонованим скотомогильником. Принаймні кості загиблих тварин лежать вздовж дороги. Чи згодом не потраплять бактерії через ґрунтові води у ставки, де купаються люди ­ питання риторичне.

Хто ж смітить? Селяни звинувачують у цьому городян, демонструючи купи непотребу, який залишають відпочивальники, та радять прослідкувати, як з дачного масиву вивозяться на звалища відходи. Це справді так. У вечірній час можна побачити машини рівненських дачників, які везуть на звалище сміття. Городяни ж у виникненні проб­леми звинувачують селян і пропонують подивитися на те, що лежить у рові, викопаному вздовж лісу. І ці праві. Не повезуть же ж з міста до Козлина загиблу тварину.

Який же вихід? Дехто пропонує “окультурити” відпочинок, зробивши його платним. На даний час у цій місцині є кілька баз, де за можливість покупатися та подихати чистим лісовим повітрям потрібно заплатити. З однієї людини беруть 10 гривень. Стільки ж, як і за в’їзд машиною.

На одній із баз, яка розташована на другому ставку Козлинського каскаду, довелося побувати. У послугу входило забезпечення столом, місцем для мангалу та паркувальним майданчиком для авто. Тут помітно чистіше ніж біля першого ставка каскаду, де за відпочинок платити не треба, але сосновий ліс навколо водойми перетворився в суцільний туалет.

Вихід, безумовно, шукатимуть. Як вдалося з’ясувати, розглядається варіант запровадження платної форми й на першому ставку. Чи буде так і який це дасть ефект ­ покаже час. А поки що хочеться пригадати розмову, яку мимоволі почув у цій місцині. Хтось із рівнян привіз на відпочинок до Козлина гостей із Німеччини. Німець ламаною російською мовою виражав захоплення природою, можливістю безкош­товно насолоджуватися нею і не приховував свого роздратування нашим ставленням до всіх цих благ. Казав, що не цінуємо ми того, що маємо. Ну як тут не згадати мудрі слова “Чого бідні? Бо дурні. Чого дурні? Бо бідні.”