Почесні громадяни міста

Мер нашого міста Володимир Хомко, вручаючи відзнаку “Почесний громадянин міста” директору міського Палацу дітей та молоді Ірині Первушевській, відмітив її, як найбільшого реформатора серед аналогічних закладів України. Відомо, що закордонні гості, які приїжджають на міжнародні конференції з обміну досвідом, які проводить рівненський ПДМ, кажуть, що не в кожній країні світу існують подібні заклади, які настільки розвивають дитячі таланти.

Ірина Первушевська зауважила, що робота з виховання молоді ­ це не тільки її заслуга, тому вона подякувала всім, хто багато років активно допомагає їй у цьому, а це, звісно, лише небайдужі до складного процесу виховання дітей люди. До творчого процесу залучені не лише діти, але й вихователі, батьки, міська влада, управління освіти. Досягнення вихованців рівненського ПДМу прославляють наше місто не тільки в Україні, але й в Європі, світі ­ підсумувала Ірина Первушевська. ­ Але наше рідне Рівне все ж ближче до серця.

Нагороду “За заслуги перед містом” 1­го ступеня за діяльність, яка сприяла підвищенню авторитету міста Рівного на регіональному рівні, отримав викладач “Рівненської державної художньої школи” Анатолій Мартиненко. Днем раніше його персональна вис­тавка картин прикрасила нову виставкову залу Будинку культури.

Анатолій МАРТИНЕНКО розповів:

­ Більше сорока років, із 1968 до 2011 року, я працював директором рівненської художньої школи. Наприкінці навіть просився, щоб піти з цієї посади та працювати звичайним викладачем, адже це дуже велика відповідальність. Багато років спостерігав за вихованцями “художки”, аналізував кожне покоління молодих художників, яке приходило на зміну попередньому. Можу відмітити, що в радянські часи діти були більш відповідальними та дисциплінованими, і це мало відображення на рівні їхньої майстерності.

Зараз дітям доступний Інтернет, тому мало хто з них ходить писати картини з натури. Буває, що хтось скачає сюжет із соцмереж і видасть за власну роботу, але мене навколо пальця не обведеш. Хоча, з іншого боку, нинішня молодь володіє більшою інформацією, і сказати, що вона не талановита, було б неправильно. Головне ­ не стати заручником “інтернетпростору” і не відходити від класичної школи, яка на Рівненщині дуже розвинута.

Стосовно моєї персональної виставки, то тут представлені нові роботи, а також картини різних періодів діяльності. Ось є тут абстрактні малюнки ­ це доробок сере­дини 90­х, коли в творчості настала “відлига”, багато хто з художників відійшов від класики та почав малювати авангардні картини.

В експозиції є картина з епохи соцреалізму. Приміром, на одному малюнку я зобразив молодого хлопця, будівельника Петра, який в обідню перер­ву на будівництві їсть кавун. Сюжет малював із натури. Це була одна із новобудов Рівного середини 70­х років. Хлопець виглядав доволі колоритно і оптимістично. А ось сюжет заднього плану ­ кран, будівлі, я вже домальовував на власний розсуд.

Стосовно нагороди “Гордість міста”, мені, звичайно, приємно, що наша художня школа, її випускники та трудовий колектив ­ є справжньою гордістю Рівного. Тому я радий, що багато років очолював цей заклад і за цей період отримав чимало різних відзнак, до яких нині додав звання “Почесний громадянин міста”.