Студентські пільги

Логіка тут проста ­ якщо студентам повернути знижку на проїзд, вони стануть частіше користуватися громадським транспортом. Коли не було пільгового проїзду, великої різниці в ціні на проїзд у тролейбусі за 1,5 гривні або в маршрутному таксі за 2 гривні не було. Звісно, що за невеликої різниці вартості квитка, поїздка у м’якому кріслі “маршрутки” виглядає більш комфортно, аніж штовханина в “рогатому” транспорті, салон якого набитий пільговиками. А ось нинішня плата ­ 75 копійок за проїзд, повинна привабити студентів.

За підрахунками чиновників, під час навчального року студенти здійснюють близько 200 тисяч поїздок, а це чималі кошти, які можуть потрапити до бюджету. З іншого боку пільгова система проїзду для студентів обійдеться місту в 100­150 тисяч гривень. Адже компенсація дешевого квитка буде відбуватися за рахунок відрахувань із бюджету. Якщо провести нескладні підрахунки й перемножити ціну пільгового квитка 75 копійок на 200 тисяч студентських поїздок протягом року, то вийде сума в 150 тисяч гривень, яку теоретично зможе заробити тролейбусне управління на студентах. Але в чому полягає прибуток, якщо ті ж самі зароблені 150 тисяч повернуться до бюджету, а згодом знову будуть виплачені в якості компенсації за проїзд?

Виникає питання, чи є студенти тією категорією громадян, яку варто відносити до пільговиків? Чимало студентів вчиться в приватних та державних ВУЗах на платній основі, і якщо в батьків студента знайшлося 5­7 тисяч гривень на навчання, то невже не знайдеться зайвих 1,5­2 гривні на проїзд? Та й за якої потреби студент кожного дня роз’їжджатиме містом, якщо живе в гуртожитку? Адже вони, як правило, розташовані поблизу навчальних корпусів, а Рівне не таке вже й велике, щоб добиратися кудись транспортом протягом години. Окрім поїздки до інституту та назад, студент може поїхати й по інших справах.

Усі розуміють, що навіть студенти, які отримують стипендію, скоріше відносяться до незабезпеченої категорії населення, тому їх цілком можна вважати пільговиками. На словах освіта в нашій країні безкоштовна, але це міф, за який платять чималі кошти ті, хто вчиться. З іншого боку й медицина в нас теж безкоштовна, але це до того часу, поки не захворієш і не почнеш витрачати власні кошти на ліки. Таким чином до пільговиків можна було б віднести всіх, хто знаходиться на лікарняному або їде на прийом до лікаря. У такому разі талончик на прийом до лікаря може служити підставою на знижку за проїзд. Тоді вже хворий студент зможе їхати в тролейбусі безкоштовно, адже стане пільговиком “у квадраті”.

Зараз у кількох рівненських маршрутках водії видають пільговикам пластикові квитки, щоб усі бачили, скільки їх їде в салоні. Можливо, й тролейбусне управління могло б запровадити таку систему. Наприклад, їде в тролейбусі людина з табличкою “Пен” ­ значить пенсіонер, з табличкою “Сту” ­ відповідно, студент, “Чо” ­ чорнобилець. Якщо пофантазувати, то до переліку пільгової абетки можна було б додати різні сполучення букв, але раптом вони виявляться непристойними?