Своєрідне залицяння, або дивакуватий коханець

Сталося це торік у лютому. Віталій, як завжди, телефоном замовив столик у кафе, де працює Людмила. Увесь вечір розпивав спиртні напої. Одразу після 22­ї його попросили залишити розважальний заклад, оскільки збіг час роботи. Чоловік без зволікань розрахувався та вийшов у темінь зимового вечора. Сп’янілий Віталій зупинився неподалік, не надто поспішаючи до дітей та дружини. Він бачив, як Людмила зачинила кафе, і в супроводі ще одного працівника рушила в бік проспекту Миру. Невдовзі Максим, колега дівчини, пішов швидше.

­ Коли Людмила залишилась наодинці, Віталій підбіг до неї й наніс кілька ударів в обличчя, до того ж ще й нецензурно вис­ловлюючись, ­ розповідає Олександр Харечко, старший прокурор прокуратури м. Рівне, який підтримував державне обвинувачення в суді. ­ Після цього чоловік схопився за сумочку, однак дівчина її не відпускала та ще й почала голосно кликати на допомогу. Її крик почув Максим, який ще не встиг далеко відійти. Чоловіки почали тузати один одного, а Людмила тим часом встигла викликати правоохоронців… Віталій навіть і не думав ховатися від правосуддя. Можливо, був переконаний, що дівчина, з якою товаришував, і яка йому подобалась, не наважиться розповісти про його ганебний вчинок міліції. Правоохоронці затримали одруженого залицяльника на залізничному вокзалі, де він проводив час у залі гральних автоматів.

Підозрюваний визнав свою вину. Рівненський міський суд кваліфікував дії Віталія за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 (замах на грабіж, поєднаний з насильством), і призначив покарання у вигляді позбавлення волі на чотири роки. Суд звільнив його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки.