Замість ліцензії - дозвіл на таксі

Але найголовніше ­ це заміна ліцензії на дозвіл. Дозвіл на таксі надає право використовувати один транспортний засіб для надання послуг з перевезення на таксі. Його можна буде отримати в дозвільних центрах в усіх містах України.

У Рівному немає служб таксі в класичному розумінні цього слова, тобто компаній із власним парком авто. Тому більша частина ринку ­ це просто приватні власники авто, які співпрацюють із диспетчерськими службами. Окремі диспетчерські служби працюють за дуже простою схемою ­ вони продають приватним перевізникам замовлення. А виглядає це так: є головний сервер, на який отримують інформацію від інформаційно­диспетчерських служб про замовлення та передають її на мобільні телефони таксистів. За кожне отримане замовлення таксист віддає посереднику ще 12­15% від заробленої суми. Отже, таксувати в нашому місті може кожний, хто має авто та сплатив на диспетчерський термінал 30 гривень. Користування рацією обійдеться таксисту в 5 гривень на день. Як правило, оператор­посередник зустрічається з таксистом раз на тиждень, щоб той сплатив зароблені відсотки. Якихось особливих вимог до таксистів фірми оператори не висувають, адже всі питання стосовно ліцензії або документів на право підприємницької діяльності ­ це вже проблема самого водія, який обслуговує клієнтів. Оператор­посередник лише надає таксисту інформацію про клієнта та бере за це невеличкий відсоток. За такої схеми відстежити, на якій машині поїхав водій, який у нього досвід водіння, чи тверезий він, чи здоровий – нереально.

У рівненських таксистів, попри те, що їхня кількість на ринку чимала, не виникає навіть думки зробити послуги перевезення більш привабливими для пасажирів. Водії часто­густо не думають про те, як довезти пасажира так, щоб він знову замовив конкретну фірму або окремого водія. На маршруті водій міркує про те, як би менше витратити палива та, скорочуючи шлях, не вскочити у дорожню яму. Стосовно таких вимог, як таксометр та апарат безготівкового розрахунку, – навряд чи такі речі найближчим часом з’являться в салонах місцевих таксі. Таксометр – дуже невигідна для таксиста річ, адже оплату за проїзд доведеться брати суто за кілометраж, а це ­ набагато менше, аніж фіксована плата за рейс.

Місто Рівне ­ досить невеличке за площею, і таксистам вигідно встановлювати ціну за поїздку, аніж рахувати ціну проїзду за лічильником. Таксисти кажуть, що облаштовувати авто таксометром та касовим апаратом абсолютно невигідно, адже для багатьох нелегальних перевізників ­ це стихійний заробіток. Звісно, що жорсткий контроль за облаштуванням таксі з боку місцевої влади міг би покращити умови перевезень. Тоді б із ринку пішли нелегальні таксисти, які байдуже ставляться до клієнтів, а ті, хто залишився б, міркував би про власний імідж…