Вибране за 33 роки

Книга була надрукована у видавництві “Лаурус” у рамках серії “Числа”. Окрім цього видання, серія “Числа” включає поетичні книги ще трьох відомих авторів: Бахита Кінжеєва “Странствия и 87 стихотворений”, Петра Мідянки “40 сонетів і гербарій” та Лева Рубінштейна “Сонет 66”.

­ За 33 роки творчої діяльності трапилося багато чого цікавого, ­ розповідає Олександр Ірванець, ­ але цей шлях я б ніколи не змінив. Моя літературна діяльність почалася, коли 33 роки тому закінчив дубенське педучилище. У ті часи не було комп’ютерів, мобільних телефонів, але були книжки, була поезія. За цей час багато чого змінилося навколо, змінився і я.

Зараз кажуть, що книжку можуть “вбити” електронні, планшетні версії, але я в це не вірю. Доки є люди, які хочуть мати друковану книгу улюбленого автора з автографом, доти й буде існувати книга в первинному її вигляді. На планшеті, на моніторі комп’ютера автограф не поставиш, це можна зробити лише на аркуші друкованого видання. Можливо, незабаром наклади книг зменшаться, але я вірю в те, що книжка не помре.

Відносно реакції читача на мою збірку, гадаю, що від її прочитання повинно бути багато різних думок та наст­роїв, адже в збірці зібрані дуже різні вірші. Загалом поезія ­ це справа настрою, тому ніхто не читає поетичні збірки від початку і до кінця, як прозу. У певний час читач може вибірково прочитати кілька віршів, отримавши певний імпульс. У цьому й суть поетичного впливу.

Ця збірка є 25­ою друкованою книжкою моїх виданих творів. Окрім того, я випустив сім перекладів українською творів з російської, білоруської та польської мови. Щодо творчої продуктивності, то можна сказати, що я лінивий автор.

Нещодавно випробовував себе в новій якості ­ кіносценариста у кінострічці Олеся Саніна “Поводир”. Це була дуже цікава співпраця. Олесь за освітою ­ актор, і, коли писався сценарій, він з акторською майстерністю розповідав або навіть натурально грав окремі сцени, які я переводив у сценарний текст. Мені навіть вдалося зіграти у фільмі невеличку епізодичну роль ­ секретаря­НКВДиста, який спокійно веде протокол допиту під час жорстоких тортур над в’язнями.

З нових моїх доробків у цьому році планую видати переклад п’єси польського драматурга Януша Гловацького “Попелюшка”. Його п’єса “Четверта сестра”, яку переклав українською мовою, отримала 7 нагород фестивалю “Київська Пектораль”. На запитання рівнян щодо постановки подібних творів у рівненському Облмуздрамтеатрі відповім, що хоч зараз можу надати текст. Занесіть його дирекції театру, можливо, вони вставлять частину п’єси в антракті спектаклю “За двома зайцями”. А якщо говорити серйозно, то рівень українського театру надто низький. Я бачив вис­тупи багатьох театральних колективів в Європі, тому можу сказати, що ми відстаємо від них, як в економіці Бангладеш від США.