Француз розмалював рівненську школу

Відкриття “Французького вересня” відбулося 20 вересня з незвичної акції, під час якої відомий французький художник графіті Лазу разом із місцевими “графітчиками” розписав стіни холу у “Французькому Альянсі” та коридори ЗОШ №15.

На прес­конференції Лазу розповів про суть участі в проекті:

­ Графіті ­ це культура передавання певного досвіду, самовираження молоді. Одним із принципів “графіті” є спонтанність та імпровізація ­ подібно до джазової музики. Саме тому хотів поспілкуватися з рівненськими “графітчиками” та зробити спільний проект, в якому головне ­ це взаємний обмін двох культур. Проблемою “графітчіків” усіх країн є те , що малювати будь­де заборонено законом, за це навіть існує адміністративне покарання. У Франції влада виділяє для цього певні території, але часто, через великий наплив вуличних митців, старі малюнки зникають під шаром нових.

Займаюся “графіті” 17 років. Пов’язую це з розвитком музичної культури “хіп­хоп”, вважаю малюнок візуальним відтворенням цієї культури. Були випадки, коли мене затримувала поліція. Тому маю певний досвід спілкування з правоохоронними органами. Я їм завжди пояснюю, що малюнки графіті ­ це не хуліганство, а самовираження молодіжного руху. Траплялося, що стражі порядку розуміли це й навіть обіцяли охороняти наші настінні картини, як витвори мистецтва. Але бувають і інші випадки. Так, зараз у Франції триває судовий процес над групою “графітчиків” у кількості 65 чоловік. До речі, найбільший малюнок, який я виконав на фестивалі Хіп­хопу в Парижі, за розмірами був 230 на 7 метрів, і в його створенні брали участь так само 65 художників. Один із моїх малюнків знаходиться в кабінеті прем’єр­міністра Франції ­ це ескіз під назвою “Колективна свідомість”. Ця робота має алегоричний зміст.

Рівненський “графітчик” Павло Растек розповів:

­ У даному проекті ми малювали спонтанно, ескізів не готували та попередньо не домовлялися про конкретні малюнки. Лазу ­ автор, який малює конкретні персонажі, сюжети з життя з окремим змістом. Помітив, що українські “графітчики” в малюнках більше використовують шрифти, натомість французькі роблять більший акцент на зображення людей, будівель. Хотілося б, щоб влада підтримувала наш рух, адже це певний пласт молодіжної культури. Рівненські “графітчики” дуже зраділи, коли дізналися, що нещодавно міська влада відвела нам місце для малювання. Нам дозволили розмалювати кілька житлових будинків на вулиці Шухевича. Сподіваємося, що наша творчість підніме настрій мешканцям цього району.