Пікет під стінами колишньої тюрми

У приміщенні на вулиці Соборній, поблизу міськвідділу міліції, в роки війни було страчено сотні українських патріотів та радянських військовополонених. З­поміж закатованих ­ і очільниця Українського Червоного Хреста Харитя Кононенко, меморіальну дошку на честь якої незадовго до пікетування було відкрито в місті неподалік від центрального універмагу в будинку, де в роки війни розміщувалася організація Червоного Хреста.

Перед входом до розважального закладу пікетувальники встановили столик з роз’яснювальними матеріалами про історію приміщення та роздавали їх перехожим.

Акцію протесту підтримав і особисто міський голова Рівного Володимир Хомко. Участь у пікетуванні, за його словами, ­ це останній засіб впливу на нових власників. Як говорить мер Рівного, юридично вони мають право розпоряджатися майном будь­яким чином, але повинні були б зважити ще й на моральний аспект. Проте вони цього не зробили. І, як напрошується висновок з почутого під час спілкування представника нових власників та пікетувальників, напевно, і не зроблять, адже для них бізнес ­ понад усе.

Але більшість рівнян іншої думки. До речі, під час акції до протестувальників приєдналося чимало небайдужих із числа перехожих. Так, рівнянин Василь Кирилюк розповідає, що у місті знайдеться чимало людей, чиї рідні були закатовані за мурами колишньої тюрми, і тому вони не допустять глуму над їхньою пам’яттю.

“Навіть звірі не веселяться на тих місцях, де була пролита кров. А ми ж ­ люди”, ­ говорить чоловік.

Проте у багатьох присутніх на протестній акції виникали питання стосовно того, як мог­ло статися, що на місці тюрми розцвів розважальний заклад? Проте міська влада з цього приводу має свою точку зору.

“Є три речі, про які була усна домовленість, ще перед початком будівництва. Перша ­ перенести меморіальну дошку. Друга ­ виділити одну кімнату під меморіальну. І щоб в приміщенні були відсутні розважальні заклади”, ­ зазначив Володимир Хомко.

Коли його слова відповідають дійсності, то виходить, що очільника міста просто обманули. Нині, як сподівається Володимир Хомко, жодна нормальна людина не переступить поріг цього закладу, якщо знатиме, що раніше було в цьому приміщенні. У той же час, за його утримання та опалення бізнесменам доведеться платити. А виходячи з цього, через місяць­другий вони самі змушені будуть робити висновки.

Ярослав ТАРАСЕНКО

P.S.

Ситуація, що склалась навколо приміщення колишньої тюрми, справді виглядає тупиковою. Однак є і інший бік справи. Майже півсторіччя в цій будівлі розташовувалась швейна фабрика, яка забезпечувала роботою сотні рівнян. Чомусь нікого з активних рівнян, які зібралися біля приміщення розважального закладу, не зацікавила причина закриття цього підприємства та доля рівнян, які працювали на цій фабриці. Погано, коли відкриваються більярдні в приміщеннях, де катували патріотів, але чи краще, коли замість фабрик та заводів з’являються магазини та піцерії. Можливо, з цим теж потрібно боротися.