Цікаві факти про Івана Франка

Перше кохання

2 факт:

Першим сильним почуттям юного Франка було його кохання до попівни Ольги Рошкевич. Вона добре володіла німецькою і французькою мовами, захоплювалась збиранням етнографічних матеріалів, мала друковані праці. На початках юнак із бідної сім’ї Франків, який уперше зіткнувся з жінкою із інших сфер, навіть не знав, як з Ольгою поводитися. Не вмів сидіти за столом, між першою і другою стравами зривався, не вмів танцювати. До того ж думав, що дівчина, в яку закохався, має говорити якось незвично, а тому перші листи до неї писав німецькою мовою.

Батьки Ольги спочатку заохочували її дружбу з Іваном, сподіваючись, що він зробить блискучу кар’єру. На той час Франко навчався у Львівському університеті, навколо нього гуртувалася прогресивна молодь. Однак невдовзі на гурток демократичної молоді здійснила наліт поліція, заарештувавши Франка та його прихильників. Поета виключили з університету, сім місяців він пробув в ув’язненні.

Після цих подій батьки Ольги заборонили молодому поетові з’являтися в їхньому домі. Хоча напередодні двад­цятирічний Франко уже офіційно попросив батьків Ольги її руки і, незважаючи на те, що мужчина в Австро-Угорщині вважався повнолітньою особою лише у 24 роки, пропозиція була прийнята. Щоправда, була умова: Іван та Ольга вважатимуться зарученими, але весілля справлять лише тоді, коли Франко вивчиться та дістане посаду.

Попри заборону зустрічатись, Іван та Ольга ще протягом десяти років через друзів листувалися, їй він присвятив IX поезію у ”Зів’ялому листі”: ”Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі, незгоєні рани, невтішні жалі...” Ольга Рошкевич теж кохала Франка. Її останнім проханням було, щоб листи від поета поклали їй у труну, під голову - як найдорожчий скарб її життя.

Місто Львів – місто Івана Франка

3 факт:

Львів – місто Франка, де він прожив сорок років з відпущених йому Богом шістдесяти.

Перший зв’язок Івана Франка зі Львовом відбувся навесні 1874 року, коли юний поет надіслав свої вірші до журналу “Друг”, де вони були надруковані у травні 1874 року. Через рік Іван Франко вступає до Львова.

Це місто він любив, проклинав, тужив за ним, коли був у розлуці, називав рідним. Вже інші назвуть це місто кафедральним містом Івана Франка.

Він був першим професійним українським письменником, який відважився жити з праці пера. Не мав державної роботи, не мав жодних нагород, не мав кафедри в університеті. Мав замість того Львів і слова для нього: “І підеш ти в мандрівку століть з мого духа печаттю”.

У 1900 році Іван Франко викупив на околиці Львова, яку називали Софіївкою, на вулиці Вінцента Понінського, 4,9 сотих землі і розпочав будівництво своєї віл­ли. Був укладений контракт між купцем Й.Рогсеком, М.Грушевським та І.Франком.

На вул. Баторія (тепер Князя Романа) був ряд антикварних магазинів, які відвідував І.Франко в супроводі Василя Стефаника та Леся Мартовича. У пошуках своїх персонажів, вивчаючи обличчя людей, Франко не раз навідувався в їхньому супроводі на львівські базари.

У цьому місті він жив дуже багато років, творив, навіть був ув’язнений у Львівську темницю. Кожна вулиця пам’ятає його, кожна хата, кожний парк. Він посвящав йому вірші, був щиро захоплений їм. Можна сміло казати, що місто Львів - місто Івана Франка.

Про сусідство

4 факт:

Відомий письменник і публіцист Іван Франко та науковець і політик Михайло Грушевський були безпосередніми сусідами, мешкаючи наприкінці 20 століття в збудованих поруч віллах елітного львівського району “Софіївка”.

Феномен Франка

5 факт:

Навчаючись у гімназії, Франко виявив феноменальні здібності: міг майже дослівно повторити товаришам інформацію, яка подавалася вчителями на заняттях.

Самоосвіта

6 факт:

Інтенсивній самоосвіті гімназиста сприяла зібрана ним бібліотека, в якій нараховувалося близько 500 книжок і українською, й іншими європейськими мовами.

“У наймах у сусідів”

7 факт:

Після невдачі з українським часописом Франко став співредактором польської газети “Kurier Lwowski”. Період десятилітньої (1887—1897 рр.) праці в польській (також “Przyjaciel Ludu”) і австрійській (“Die Zeit”) пресі Франко назвав “у наймах у сусідів”.

“Українці”

8 факт:

Іванові Франку належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви “українці” замість “русини” - так традиційно називали себе корінні галичани. В “Одвертому листі до галицької української молодежі” Франко писав: “Ми мусимо навчитися чути себе українцями - не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…”

Період останнього десятиліття

9 факт:

Період останнього десятиліття життя Франка - дуже складний. За розповідями сина Андрія: “у цей період батька переслідував дух померлого дідуся, який бив його золотим молотом по руках…” “Протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути, не міг сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю” - писав Іван Франко. За таких обставин, за неповний рік до смерті Франко творить 232 поетичні переклади і переспіви, обсягом близько 7000 поетичних рядків.

Франко - каменяр

10 факт:

Спочатку поховали Івана Яковича в чужому склепі. Лише через 10 років останки Франка були перенесені в окрему могилу, відому своїм пам’ятником, на якому Франко - каменяр “лупає сю скалу”.

Відомі вислови:

”Не високо мудруй, але твердо держись, а хто правду лама, з тим ти сміло борись!”

“Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів”.

“Гримить! Тайна дрож пронимає народи,- мабуть благодатная хвиля надходить”.

“Добру науку приймай, хоч її від простого чуєш; злої ж на ум не бери, хоч би й святий говорив”.