Олег Червонюк: “Найбільша біда наших політиків - це безвідповідальність”

­ Олеже Казимировичу, чому в нас за два десятиріччя багатопартійності політики та партії так і не завоювали популярності в народних мас?

­ Тут немає нічого складного. Винні в цьому не стільки професійні політики, серед яких є різні люди, скільки ми, громадяни. Чомусь у нас прийнято не звертати увагу на такий обов’язковий для кандидата в депутати документ, як декларація про доходи. Скільки разів я читав декларації кандидатів, в яких у всіх графах стояли нулі. Тобто людина, яка прагне стати представником громадськості, за рік нічого не заробила. Про що говорять подіб­ні “нульові” декларації? Або ми маємо справу із людиною, яка заробляє нечесним шляхом і просто не може повідомити про це своїх майбутніх виборців, або ж ми маємо справу із особою, яка не може заробити на прожиття. В обох випадках виникають питання, чи варто голосувати за такого кандидата? Усі виборці прагнуть, щоб їхні інтереси в тій чи іншій раді представляла людина чесна та достойна.

У нас не прийнято вчитуватися в програми кандидатів та партій. Це дуже погано, адже після уважного читання багатьох подібних документів постає чимало питань. У першу чергу стосовно виконання обіцянок. Чому ми не задаємо прості і дуже логічні запитання про те, як той чи інший кандидат чи партія зможе побудувати рай своїм виборцям за умови обмеженого бюджету, відсутності повноважень та механізмів. Це ж дуже просто пообіцяти “все ­ всім”, але ж ми повинні розуміти, що немає в світі чудес, і отримати краще життя можна лише наполегливою щоденною працею усіх громадян. А в нашому суспільстві ще є надія на те, що все може змінитися на краще на наступний ранок після чергових виборів.

Я глибоко переконаний, що нашій, не такій вже і молодій, демократичній системі не вистачає в першу чергу відповідальності політиків перед виборцями. Саме тому потрібно домогтись того, щоб у політику йшли люди відповідальні. Ми всі ці роки дуже багато говорили про те, що не можна змішувати бізнес і політику. Дивлячись на нашу сьогоднішню політичну систему, з цією, на перший погляд, правильною тезою мушу не погодитися. Якщо людина вміє створити власну справу, організувати прибуткове виробництво, то вона не може не розуміти причин наших численних негараздів. Вона бачить ті мінуси системи влади, які не дають можливості розвиватися реальному сектору української економіки. Саме такий досвід потрібен політикам, і тоді вони зможуть змінювати ситуацію на корись усієї нашої 45­мільйонної громади. Настав час практиків, тому що ми і так втратили дуже багато через непрофесіоналізм та бажання наших політиків давати порожні обіцянки і потім не відповідати за їхнє невиконання. Сьогодні потрібно, щоб ми ­ громадяни ­ тверезо дивилися на стан справ і розуміли, що перед тим, як віддати свій голос, потрібно подумати, чи не буде нам потім соромно за тих, кого ми обрали.